У Велику або Страсну П’ятницю ми згадуємо спасенні Страсті та Смерть Господню. Уся Церква споглядає очима віри на Спасителя, який, як Добрий Пастир, віддає своє життя за овець.
У Велику П’ятницю не звершується Євхаристія, Літургія цього дня, яка зветься літургією раніше освячених Дарів, має своє коріння у традиції Церкви перших віків християнства. Античний документ – «Щоденник подорожі Егерії» описує перебіг відправ Страсної П’ятниці у IV сторіччі: спочатку вірні збирались у світлиці Тайної Вечері, де згадували катування Ісуса: потім йшли на Голгофу, де єпископ подавав вірним особисто вшанувати хрест Спасителя. Кожний підходив і торкався його спочатку чолом, потім очима і, врешті-решт, вшановував цілунком. Пополудні вірні ще раз збирались на Голгофі, щоб слухати Боже Слово, опис Господніх Страстей та щоб молитись. Подібний перебіг мала Літургія Великої П’ятниці у Римі, вона стала взірцевою для усієї Західної Церкви аж по сьогоднішній день. Лежання долілиць священикаУся Літургія Великої П’ятниці має драматичний характер. Вона починається у тиші, без співу, при оголеному вівтарі. Священик, якийу процесії приходить до вівтаря, лягає долілиць і перебуває в такому положенні декілька хвилин. Це властивий жест Страсної П’ятниці, він є знаком стану наших перших батьків після первородного гріха та знаком страждання і трудів Церкви. Цей жест є покірною молитвою Церкви про те, щоб Ісус своєю Кров’ю підняв нас із пороху наших гріхів.Опис Господніх СтрастейУже в перших віках християнства у Римі на Літургії Великої П’ятниці читався опис Господніх Страстей євангеліста й апостола Йона. Цей опис особливим чином підкреслює царське достоїнство Христа. Червоний колір літургійних шат священика та єпітрахилі на хресті є не стільки кольором мучеництва, скільки кольором царської гідності Ісуса.Вселенська молитваСвідомість, що Христова Смерть принесла спасіння всьому світові, спонукає Церкву молитись за всіх людей, щоб відкрили своє серце на Господнє спасіння.У Літургії Великої П’ятниці вселенська молитва має особливий перебіг: спочатку подається молитовний намір, потім усі в тиші моляться і священик «збирає» всі молитви у так званій молитві колекти. У вселенській молитві Страсної П’ятниці ми молимось як за віруючих, так і за невіруючих в Христа у такому порядку: за святу Церкву, за всі її стани і всіх вірних, за катехуменів, за єдніть християн, за євреїв, за нехристиян, за тих, хто не вірує в Бога, за правителів, за всіх стражденних.Адорація хрестаУ Велику П’ятницю ми величаємо Ісуса Христа, Відкупителя світу. Зовнішнім виразом нашого прославлення Господа є вшанування знаку нашого Спасителя – преславного Хреста. Він урочисто вноситьсядо храму для адорації вірних. Вшанування хреста відбувається так, як у перших віках християнства: можно до нього торкнутись чолом, можна його поцілувати, під час адорації хреста співаються антифони, які не тільки вказують на подію хреста, а й на світлий день Пасхи, оскільки Велика П’ятниця тісно пов’язана з подіями Великодня. Окрім того, можуть співатися інші гімни на честь преславного Хреста, а також співи, які мають характер «докорів» (лат. – impromeria) Господніх щодо невірності свого народу: «Народе мій, що я поганого тобі зробив? Чим Я роздражнив тебе? Дай мені відповідь. Я вивів тебе з Єгипту, а ти приготував Хрест. Мені. Твоєму Спасителю (…)».Причастя вірнихЄдність з Ісусом Хрестом. Розп’ятим і Воскреслим ради нашого спасіння, осягається не тільки за допомогою слухання Божого Слова і молитви, своє увінчання вона має в Євхаристії. Святе Причастя у Велику П’ятницю підкреслює істину, що єдність з Ісусом в Євхаристії – це вершина церковного життя і всієї літургії Церкви.Перенесення Пресвятих Дарів до «Гробу Господнього»У пізніший традиції Церкви з’явився звичай встановлювати у храмах декорацію «Гробу Господнього», де перебувають або хрест, або Пресвяті Дари з метою їх адорації вірними.У наших храмах зазвичай у «Гробі Господньому» перебувають пресвяті Дари у монстранції, яка на знак Смерті Христа прикрита прозорим білим вельоном. Для підкреслення драматизму подій Великої П’ятниці у «Гробі Господньому» часом ставиться фігура померлого Ісуса.
Неподалік «Гробу Гсподнього» знаходиться також хрест, виставлений для особистої адорації вірних.
Піст Уже в перших віках у Велику П’ятницю Господніх Страстей християни дотримувались суворого посту. У цей день учні Господа втілювали у життя слова Вчителя: «Чи можете примусити постити весільних гостей, поки молодий з ними? Прийдуть дні, коли візмуть від них молодого, тоді постимуть в ті дні» (Лк 5.34-35).Піст Страсної П’ятниці, як і піст катехуменів у Велику Суботу, готує всю Церкву до радості Пасхи, до радості приходу Господа.