Коли ви переступите поріг майстерні (знаючи, що там роблять ікони для родин загиблих), спочатку вас вразить краса виробу. Навіть нерозмальована, а незаймано біла ікона... Ви почнете вдивлятися у неї, і чим довше будете розглядати, тим більше дивуватися красі, майстерності скульптора та неймовірному відображенню всього того, що всередині нас, через що ми забули про спокій.
Найбільші деталі – він і вона.
Вона – Україна, наша мати, наша берегиня. Вона обіймає його, нашого воїна, любого сина свого, намагається оберігати. Він, в шоломі, розгрузці, пригорнувся до неї. Здається, він так близько, але його вже немає…на землі немає. Він не обійме, не промовить слово. Але назавжди залишиться в нашій пам'яті.
Потім помічаєте деталі Софіївського собору. То є також символічно.
Майже 1000 років назад Ярослав Мудрий побудував його на честь перемоги.
Нижче - уривки з Біблії та надпис:"Слава Україні! Героям слава!"
Зверху ікони зображено небо,в якому летять птахи- символ життя. Небо має змішані кольори: справа - віра і життя, а зліва - війна та смерть. Лише самісінький верх білий. Зліва - один із символів війни, незламності духу наших воїнів та самі бійці. Донецький аеропорт – це водночас гордість і наш біль, бо багато захисників віддали за нього життя.
Трохи нижче напис: «Герої не вмирають, вони стали сузір'ями і тримають для нас небо». Читаючи цю фразу, на очі знов навертаються сльози.
Книжки – Кобзар та Біблія. Символ віри і боротьби сторіччя, тисячоліття. Посередині ікони горить свічка в пам’ять про загиблих. Вона буде горіти вічно, а ми пам’ятати. Бо поки ми пам’ятамо – вони живі
Проект «Ікона пам'яті загиблим за Незалежність України»
Керівник проекту Александра Стакан
Скульптор Elena Karamushka
Заявка на вручення:
