Що ж це таке «вечорниці»? Формою дозвільного проведення часу здавна були вулиця та вечорниці, що проходили влітку та взимку відповідно. На них молодь збиралась у певному місці (куток вулиці, хата), знайомилась, придивлялись один до одного (яка дівка господиня, а парубок господар), врешті-решт закохувались і одружувались. Особливої уваги надавали святковим вечорницям, що припадали на найбільші свята й відзначалися з великим розмахом, іноді до них опосередковано приєднувались всі жителі села. Серед них найбільш поширеними були: Катерини (Свято Долі), Андрія (Свято Калити), Маланки, Василя та ін. Саме в такому невимушеному проведенні часу в іграх, забавах і веселощах зберігалось, передавалось та переосмислювалось культурне багатство українців.

Чим виділяються Андріївські вечорниці? Як кожне свято воно має тільки йому притаманні елементи. Деякі дослідники виводять взаємозв’язок між Святом Катерини, як суто дівочим, що характеризується масовими дівочими ворожіннями та святом Андрія – днем гулянь чоловічих ватаг. У контексті цього пригадується народне прислів’я, що «На Андрія хлопці бешкетують». Коріння цього звичаю заховані в глибині століть, коли на наших теренах був поширений звичай викрадання майбутньої дружини, його відголосок бачимо і в звичаях перейм та викупу на весіллях, викрадання купальського вінка парубком, отримання права залицятися до дівчини з іншого села та ін. Проведення таких вечорниць починалось із дівочих зібрань, де вони готували традиційні наїдки, пекли калету (твердий корж, що мазали медом, прикрашали горішками та родзинками), яку ховали, і весь вільний час ворожили. Ворожіння дівчата знали різноманітні, навіть у наш час деякі збереглися і зимовими вечорами ми починаємо згадувати старовинні таємниці від прабабусь. Сучасниці можуть вірити чи не вірити у пророцтва, але прагнення зазирнути у майбутнє зберігається. Хоча деякі ворожіння відмирають, як такі, що важко організувати в умовах міста (ворожінні птахами чи тваринами), натомість приходять запозичення з інших культур (карти, таро, руни).

Ворожіння переривались приходом хлопців, які починали жартувати з дівчатами;  вечорниці плавно переходили до свого найяскравішого моменту – гри «Калити». Гра в свою чергу складається з декількох етапів: пошук і викуп Калети, обирання Калитинського, підвішування коржа під стелю, кусання, обдаровування всіх присутніх. З особливим гумором відбуваються діалоги між Калитинським і Коцюбинським, зберігаючи традиційний елемент «привітання-преребранки» між ними, кумедними завданнями до Коцюбинського та «писання йому по писку», коли засміється.

Саме в такому ключі проходять традиційні вечорниці в Житомирі. У зимовий час проведення подібних заходів відриває людей від екранів телебачення та від моніторів комп’ютерів, що сприяє налагодженню «живих» взаємозв’язків не тільки молоді між собою, а й сполучає різні покоління. Таким чином вечорниці стають не тільки прерогативою молодих, неодружених пар, а й є приємним проведенням часу для різних вікових груп.