Повертаємось до скверу на Кафедральній, що в історичній частині м. Житомира (Рис. 1). Нагадаємо, якщо продовжити розкопки в районі скверу, звичайно із збереженням ландшафту і зелених насаджень, то будуть розкриті, принаймні декілька об’єктів, що оживлять без того пусту місцевість і зроблять більш привабливою в туристичному плані найдавнішу частину міста.
Житомирські «Помпеї»: Частина друга
Надійне джерело
Невідомо, на жаль, коли у цій місцевості пощастить продовжити археологічні дослідження, але вже сьогодні, виходячи із здобутих матеріалів, можна організувати культурний простір, наприклад, вздовж центральної алеї скверу. Коли ми йдемо від центрального входу в напрямку до пам’ятного знаку, крім газонів і зелених насаджень більше нічого, а тим більше привабливого, там не бачимо (Рис. 2).
Пропонуємо по обидва боки алеї розмістити стаціонарні, або тимчасові пересувні конструкції у вигляді стендів (Рис. 1, 8), на яких, наприклад, висвітлюватиметься історія Житомира, починаючи від найдавніших часів до часів козаччини або до сьогодення. Тим більше основа для цього вже є. Якщо робити тимчасово, то можна присвятити і встановити виставку, наприклад, до Дня міста і, демонструвати її упродовж одного – двох місяців з серпня по жовтень включно або постійно.
Можна організувати простір і по іншому. Так, на одній ділянці можна розмістити стенди, на яких будуть розглядатися основні віхи історичного розвитку території від палеолітичної доби до періоду монгольської навали у середині ХІІІ ст. (Рис. 3). На інших ділянках – історію міста литовсько-польського періоду XIV – XVIII ст. і, так до сьогодення, з демонстрацією історичних документів, картографічних матеріалів, світлин, знахідок, різноманітних реконструкцій, як-от Житомирського замку та інше.
А тепер повернемося до об’єктів, виявлених у сквері під час розвідувальних археологічних робіт 2016 року. Розглянемо окремі.
Так, у шурфі № 10, що у західній частині скверу (Рис. 1, 3), на глибині близько 1,40 – 1,60 м від рівня сучасної поверхні, на фоні змішаного темно-жовтого лесового ґрунту, виявлено верхню частину контуру плями кутової частини об’єкту доби козаччини. Під час розкопок шурфа знайдені фрагменти глиняного посуду XIV – XVIII ст., залізний втульчастий наконечник стріли, уламок глиняної люльки XVII – XVIII ст., точильний камінь, фрагменти пічних кахлів з рельєфним орнаментом, уламки скляних виробів, у тому числі круглої віконниці, уламок шлаку та залізні цвяхи, пряжку, підковку, свинцеві кулі та кістки тварин (Рис. 4).
У шурфі № 13, що у північній частині скверу (Рис. 1, 4), на глибині близько 0,90 – 1 м, знайдено рештки кам’яної
вимостки або долівки споруди із слідами потужного вогнища, від якої вона напевно постраждала. Знайдено велику кількість предметів матеріальної культури, якими мешканці Житомира користувалися у побуті упродовж XVI – XVIII ст. В їх числі різноманітні форми гончарного посуду (горщики, сковорідки, миски, цідильники), фрагменти пічних кахель з рельєфним орнаментом, вироби із чорного (ножі, цвяхи, підковки, гачок, клинець) і кольорового (ложка, замок) металів, мідні монети польського і російського карбування 1663 – 1766 рр. та уламки скляних виробів (Рис. 5).
У шурфі № 5, закладеного у південно-східній частині скверу (Рис. 1, 5), під шаром насипного ґрунту, на глибині близько 0,40 – 0,50 м, розкрито рештки підвальної частини цегляної споруди коробчастої форми, орієнтовно кінця XVIІІ – XІХ ст. Припускають, що в цьому районі могла розміщатися єврейська школа чи синагога або комплекс споруд, що її оточували з різних сторін.
Тут, під час розкопок знайдені потужні залізні завіси, фрагменти глиняного посуду, у тому числі із підполив’яним мальованим орнаментом, уламки скляних посудин XVIІІ – XІХ ст.
Припускають, що з підвалу цієї будівлі у північно-західному та південно-східному напрямках відходили підземні ходи, але це можна перевірити винятково шляхом розкопок (Рис. 6).
У шурфі № 9, що у північно-західній частині скверу (Рис. 1, 6), на невеличкій глибині, трохи нижче дернового шару, виявлено рештки фундаменту довгої споруди прямокутної форми. Саме в цьому місці у 20 – на початку 40-х рр. ХХ ст., розташовувалася стаціонарна мурована будівля павільйону критого ринку. Як вона виглядала, ми можемо побачити на світлинах, появу яких відносять до періоду окупації Житомира 1941 – 1943 рр. Після зведення будинку обкому партії (нині будинок правосуддя) і закладення скверу з його тильної сторони, як ми можемо побачити на світлині 1957 р., старовинних будівель у цій місцевості, як-от синагоги та павільйону критого ринку вже немає, тобто були знесені.
Будемо сподіватися, що наведена інформація буде корисною, а можливо, стане основою для розробки та організації культурного простору найдавнішої частини Житомира.
вересень 2020 року
Старший науковий співробітник відділу досліджень
Житомирського обласного краєзнавчого музею О.О. Тарабукін