Ми не дарма вирішили опублікувати цей матеріал, оскільки мало хто знає, що відомий мандрівник деякий час жив на Житомирщині – у Малині. А ви про це знали?
Миклухо-Маклайбув людиною надзвичайно талановитою, ерудованою і відчайдушною. В нього була якась внутрішня харизма, вміння знаходити спільну мову як з політиками, бізнесменами, так і простими людьми і навіть з тубільцями-канібалами.
Він вмів закохати у себе. Та ще з молодих років дав собі обіцянкуне обтяжувати себе сімейними зобов’язаннями, оскількивирішив покласти своє життя на вівтар науки. Також він добре розумів, що може будь-коли загинути, чи захворіти тяжкою недугою, що принесе біль його близьким.
Однак, як говорять, «серцю не накажеш».У 35-річномувіці, будучи вже відомим вченим, після тривалого перебування серед папуасів, він прибувдо Австралії, де й зустрівсвоє кохання. «Запізніле кохання Миклухо-Маклая» - назвав свій роман відомий український письменник Іван Корсак.
В Сіднеї Микола Миколайовичоселився на біологічній станції, збудованій за його безпосередньої участі.
Серед численних його знайомих був і відомий бізнесмен та політик, віце-прем’єр Нового Уельсу Джон Робертсон. Він увів «барона» Миклухо-Маклая (так величав його сіднейський істеблішмент) до кола свого сімейства.
Тут вчений влітку 1881 року познайомився з овдовілою 26- річною дочкою Робертсона на ім’я Маргарет Кларк. У віці вісімнадцяти років її видали заміж за заможного землевласника, але її чоловік помер через три роки, і Маргарет повернулася у будинок батька.
Ця тендітна миловидна жінка з ніжним овалом обличчя,довірливими і сумними очима, плавними неспішними рухами, що викривали урівноваженість характеру, була, як і батько, особою неординарною. Добре на ті часи освічена і начитана, Маргарет зовсім не була «синьою панчохою». Глибока релігійність поєднувалася в ній з романтичними шуканнями. Натура музично обдарована, така, що мала сильний і красивий голос, вона прекрасноіз захопленням грала на фортепіано.
У Миколи Миколайовича і Маргарет виявилося багато спільних інтересів. Молода жінка неодноразово бувала в Європі, переважно в Англії, де жила її заміжня старша сестра. У неї з Миколою виявилися спільні знайомі, у тому числі Наталія Герцен, – дочка відомого російського письменника, революціонера-демократа Олександра Герцена.
Молодій вдові більше не був милий отчий будинок. Маргарет подумувала про сценічну кар'єру, про те, щоб поїхати для вдосконалення свого таланту в Італію, а коли нею оволодівали смуток і туга, заговорювала про бажання перейти з протестантизму в католицтво і, давши обітницю безшлюбності, поступити в монастир. Але тут вона зустріла людину, не схожу на молодих джентльменів, що просили її руки, - овіяного славою російського мандрівника, симпатичного шатена з променистими очима і рудуватою борідкою, затягненою, немов памороззю, сивиною, - і закохалася в нього без пам'яті. Миколі Миколайовичу теж відразу припала до серця Маргарет.
Не усі вірять в любов з першого погляду, але саме вона спалахнула при першому знайомстві Миколи з дочкою Робертсона. Закохані намагалися наслідувати канони вікторіанської моралі, але пристрасть виявилася сильнішою за пуританські забобони. Вони таємно зустрічалися в затишних куточках на узбережжі і у будівлі біологічної станції. Для Миколи це не було тимчасовим захопленням.Спілкуючись з Маргарет, познайомившись з її характером, поглядами і принципами, Микола вирішив, що вона може стати його вірною і люблячою дружиною, якщо знадобиться – в далеких подорожах.
Майже не збереглося свідчень про розвиток їхніх стосунків до від'їзду Миклухо-Маклая в Росію. У його листах, написаних в цей період, жодного разу не згадується Маргарет. Лише на полях чернетки його листа Гордону про "Проект розвитку Берега Маклая" ми знаходимо багаторазово повторене слово "RITA" в обрамленні химерних орнаментів. Але історію їх любові можна простежити по двох фотографіях, подарованих Миколі його коханою. На обороті однієї з них, датованою 22 липня 1881 року, написано: