Обдаровані діти – це гордість і еліта кожної нації, своєрідне джерело її авторитету у світі. Кожна нація завжди сильна своїми талантами, які завжди родом з дитинства. Багата наша Ружинщина на по-справжньому талановиту, освічену молодь, про успіхи якої, здебільшого через скромність, знають і тішаться лише найрідніші люди.
Сьогоднішня розповідь про сімнадцятирічну спортсменку, багаторазову призерку Чемпіонатів України з легкої атлетики, неодноразову чемпіонку Київської області, а віднедавна ще й чемпіонку України з естафетного бігу на 400 метрів Тетяну Чорновол.
Тетяна народилася в Ягнятині, де й прожила до чотирирічного віку. Згодом переїхала з мамою до Ржищева Київської області. Здавалося, що Таня росла звичайною дитиною, аж поки в п’ятому класі не почала займатися легкою атлетикою. Успіхи юної спортсменки почали помічати тренери – і дівчина неодноразово представляла рідне місто на міжобласних змаганнях. Саме на одних із них семикласницю Тетяну Чорновол помітив тренер Броварського Вищого училища фізичної культури, куди її запросили навчатися.
– Сьомий клас я ще закінчила у Ржищеві, а вже з першого вересня розпочала навчання в училищі. Спочатку для мене цей переїзд був своєрідним стресом. Я весь час думала, що не знайду друзів, не зможу звикнути на новому місці до нового режиму тощо. Хвилювалася й мама, яка боялася відпустити мене, ще таку малу й недосвідчену, у самостійне життя. Однак досить швидко звикла і я, й вона. Я знайшла друзів і навчилася жити за суворим спортивним режимом, де навчання поєднується з двома тренуваннями (вранішнє і вечірнє) в день. Знайшла безліч друзів, які так само, як і я, кайфують від того, чим займаються. А професійно зростати в оточенні однодумців надзвичайно важливо. Однак, аби чогось досягти, особливо у спорті, потрібно докладати надзусилля, бо, направду, чемпіонами стають морально стійкі та фізично підготовлені спортсмени. Зараз я закінчую 11 клас і вже планую вступати у виш, однак обов’язково оберу якийсь із столичних навчальних закладів, бо хочу поєднувати навчання із тренуваннями. Я не хочу покидати спорт, однак розумію, що в житті бувають різні ситуації. Ось нещодавно, наприклад, я отримала травму через яку деякий час не могла тренуватися, відповідно втратила спортивну форму, а на те, щоб відновитися, витратила багато часу і зусиль. Сподіваюся, надалі таких прикрих моментів у моїй спортивній кар’єрі більше не трапиться, – розповідає спортсменка.
Таня зізнається, що й зараз іноді сумує за рідними та домом, однак розуміє, що доросле самостійне життя рано чи пізно таки б довелося розпочинати. А ще дівчина тішиться, що займається тим, що їй по-справжньому до душі, тим, що любить, тим, чим живе, бо спорт – це і є значуща частина її життя.
Щиро віримо, що на найвищих спортивних п’єдесталах ми ще неодноразово побачимо нашу землячку, а її спортивна кар’єра буде не лише довгою, але й надзвичайно багатою на здобутки та перемоги!