Він з початку оголошення антитерористичної операції на сході України записався добровольцем. Так Сергій Котюк потрапив на фронт у складі рівненського батальйону територіальної оборони «Горинь».
У 80-х рр служив в Прибалтиці, в 2000-х році проходив службу в Рівному. Потім звільнився із збройних сил України. Та, коли розпочалася війна на сході, записався добровольцем, бо не міг залишатися осторонь. Тоді об'єднані районні та міські комісаріати Рівненської області почали наповнювати батальйон особовим складом з числа патріотично налаштованих добровольців на військову службу за контрактом з числа військовозобов'язаних та осіб призовного віку з Рівненської області наприкінці травня 2014 року.
В цивільному житті Сергій працював фрезерувальником, згадує, що ще тоді директор на роботі пропонував залишитись, не йти на війну, сказав допоможе «відмазатись». – Я здивувався, для чого мені допомагати? Я сам вирішив, що піду захищати Україну від російського агресора.
Так і потрапив у рівненський батальйон територіальної оборони «Горинь».
Спочатку планувалося, що батальйон буде нести службу лише в межах областi. Ще в ходi вишколу батальйон був долучений до охорони стратегiчних об’єктiв Рівненської області, перш за все це була Рі́вненська АЕС. Однак обстановка на фронті потребувала нарощування сил, тому в липні 2014 року батальйон був відправлений до Луганської і Донецької областей.
Згадує настрої і ставлення місцевого населення: - Були такі, що нас підтримували, бувало навпаки. От до прикладу: в одному селі ходили воду набирати з криниці, так приходимо наступного дня, а місцеві гранатою його підірвали, щоб ми туди не ходили. Настрої панували тоді різні серед цивільних жителів.
- Бувало інколи приходилось в магазин ходити за сигаретами, там вся сім’я працювала: чоловік з дружиною та їхні дві дочки. Як пізніше виявилось, що їх росіяни розстріляли, як дізнались, що вони нам продавали.
В 2015 році в Сергія був невеличкий перерив по службі за станом здоров’я, прийшлось робити операцію. - За цей період, я встиг підлікуватись і завести сина до військового комісаріату. Моментами докоряв собі, що не дай Боже може не повернутися з війни, а я ж сам його туди завів, він теж пройшов чимало гарячих точок на Сході. Але захищати Батьківщину справа кожного сина України.
Пролікувавшись, Сергій одразу повернувся на фронт та одразу підписав контракт на 5 років і по сьогоднішній день він проходить службу в бригаді князя Костянтина Острозького в тому ж батальйоні.
Благодатне, Степанівка, Кутейникове, Волноваха, Красногорівка, Докучаєвськ, Петрівське, Світлодарська дуга, Попасна і це далеко не весь перелік де побував «Охотнік». Чому «Охотнік»? тому, що один в підрозділі ще з 2014-го полюбляв ходити на полювання і всіх годувати.
Він якось ледь помітно усміхається лише кутиками безмежно блакитних очей і ховає свою щиру усмішку. В своєму підрозділі він як батько для особового складу, вчить молоде поповнення не тільки власним прикладом, але й передає свої знання. – З великим досвідом, але сам, ти швидше загинеш, чим з тим, кого навчиш, - ділиться Сергій.
Дякуємо Вам за службу!
Джерело: 30-та окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького
Читайте також: Увага! Житомир з 3 березня відправляється на повний локдаун!
Читайте також: Рецепт борщу бабусі з Житомирщини надрукували на сторінках The New York Times
Читайте також: 8 березня. Що подарувати і як відсвяткувати
Читайте також: У житомирській школі №20 — спалах гострої кишкової інфекції? ВІДЕО
Читайте також: ЧАЕС оголосила про пошук фотографій з 1986 року
