Всенарпит. Серія «Цікаві знахідки».
Курс радянської держави у 20 – 30-х рр. і наступний повоєнний період на поліпшення умов життя і діяльності людини, зокрема у сфері громадського харчування, сприяли появі не лише програм, розвитку мережі відповідних закладів, але й масовому виготовленню і розповсюдженню у різні куточки агітаційної продукції, у тому числі фаянсового та порцелянового посуду на різноманітну тематику.
Один із таких зразків було знайдено у березні 2021 р. підчас археологічних досліджень на Новому бульварі в центральній частині м. Житомира.
Знахідку виявлено у відвалах південно-західної частини траншеї № 1 і представляє собою фрагмент вінчика тарілки з дугоподібними в профілі, розгорнутими назовні вінцями, діаметром близько 24 – 26 см. Виготовлена із фаянсу, поверхня покрита білою глазур’ю із сірувато-жовтим відтінком. Криса завширшки – 3,9 см. Край вінчика заокруглений, завширшки – 0,4 см. Стінки крис завтовшки – 0,4 см, при переході до тулуба – 0,5 см. Тулуб опуклий, стінки завтовшки – 0,5 см. На поверхні помітна сітка крупних і дрібних тріщинок (кракелюр).
Всередині криса тарілки прикрашені друкованим малюнком блакитного кольору, з окремими написами і зображеннями. Зокрема, край вінець декорований смужкою блакитного кольору. Нижче на крисах зображено емблему у вигляді великого чотирикутного ромба, поділеного на 4 рівні частини – ромбів менших розмірів, в середині яких виявлені написи і зображення. Так, у верхньому ромбі напис “СССР”, у нижньому неповний напис “...АРПИТ”. У ромбі праворуч – зображення будівлі. Від ромбу ліворуч зберігся лише правий край, інша ліва частина виходить на злам фрагменту. Зображення на правій частині збереглося частково, і також виходить на злам (Рис. 1).
Повну картину зображення і написів встановлено методом аналогій та співставлення з іншими аналогічними зразками.За їх допомогою вдалося з’ясувати, що в лівому ромбі було зображено ріллю, на якій працює трактор. Повний напис у нижньому ромбі виглядає як: “ВСЕНАРПИТ”. По центральнійвісі діагоналі ромбу з права (внизу) на ліво (зверху), зображено молот. Праворуч по периметру великого ромбу, охоплюючи нижню, центральну та верхню частини зображено серп, а по лівій стороні – великий сніп пшениці (Рис. 2)
Дослідники відносять зазначені зразки до так званогоагітаційного посуду, який використовувався у сфері громадського харчування у 20 – 30-х рр. ХХ ст. На поверхні багатьох фаянсових і порцелянових посудин можна побачити гасла характерного спрямування – “Общественное питание под огонь рабочей самокритики”, “Соблюдай чистотуи порядок в столовой”, “Даешь общественное питание вколхозы и совхозы”, “Помогай улучшению качества продукции”, “Общественное питание – подсобный цех производства”, “Через производственное совещание добьемся улучшения роботы столовой”, “Общественное питание путь к социализму” (Рис. 3). Хоча цей посуд виготовлявся у великих обсягах, надходив він централізовано лише до закладів громадського харчування, і в магазинах для широкого загалуне продавався.
Невеличкий фрагмент, хоча й пізнього походження, фактично продукт радянської епохи, а скільки цікавого з ним пов’язано.
Абревіатура “ВСЕНАРПИТ” – всесоюзне об’єднання по громадському харчуванню. Його було створено замість пайового товариства “Народного питания” (“НАРПИТ”, 1923-1930 рр.) Постановою Ради народних Комісарів СРСР від 15 серпня 1930 р. № 336. Входило у відання Народного комісаріату зовнішньої і внутрішньої торгівлі СРСР. Було центральним органом, що планував і регулював громадське харчування по всій території СРСР. Об’єднання мало своїм завданням шляхом організації і розвитку масового громадського харчування в промислових районах, містах і в громадському секторі сільського господарства, сприяти перебудові побуту на соціалістичних засадах і найбільш раціональному використанню продуктів харчування [Собрание законов, 1930, № 41, ст. 432, с. 786-788].
В той час проблема харчування стояла дуже гострооскільки приватні їдальні були ліквідовані, а державні перебували у стані формування і працювали не зовсім такяк планувалося. А плани дійсно були грандіозними. Передбачалося, що до 1932 р. в їдальнях “ВСЕНАРПИТУ”будуть харчуватися 65-75% міських робітників і до 50% членівїх сімей. Наміри були благими. З одного боку домінувала думка, що робітник повинен харчуватися не абияк, а отримувати збалансований раціон відповідно до спеціально розробленого меню. З іншого – класичні проблеми державного монополістав плані недостатнього постачання, низької якості їжі, антисанітарії, довгі черги, грубе обслуговування, помножені на продовольчу кризу, приводили до того, що люди змушені були надавати перевагу домашньому харчуванню. Відповідно кількість відвідувачів в згадані заклади в окремі періоди часу зменшувалася. Такий стан речей натхненників “ВСЕНАПРИТУ” не влаштовував.
Проблеми з громадським харчуванням намагалися вирішувати у різний спосіб. Зокрема, боротьбою з дрібними проявами приватної власності, усуненням жінки від домашньої роботи, що було особливо актуальним у період індустріалізації: “Брак робочої сили, на всю широчінь ставить завдання впровадження жіночої праці у виробництво, змушує нас серйозно задуматися про ліквідацію домогосподарки як класу на основі суцільної колективізації харчування і цим самим закласти основи перебудови дрібного домашнього господарства в крупне – соціалістичне”. На зміну домогосподарки повинен був прийти турботливий господар “НАРПИТ” і його правонаступник – “ВСЕНАРПИТ”. Означені проблеми також намагалися вирішувати класичними радянськими методами, наприклад, за допомогою пропаганди [https://starcheolog.livejournal.com/407949.html].
Завдяки здійсненим заходам у 20 – 30-х рр. ХХ ст. з’являються яскраві зразки агітаційної продукції у виглядіне лише фаянсового і порцелянового посуду з відповідними емблемами і гаслами, про які я згадував вище, а й плакатів. Серед них такі, за допомогою яких звертали увагу жінок і закликали “Женщина – работница, кооперация освобождает тебя из под власти кухни и печного горшка”, “Долой кухонное рабство! Даешь новый быт”, “Фабрика-кухня дает рабочему дешевое и здоровое питание. Сохраняет его силы и трудовые деньги. Освобождает работницу от домашней кухни”, “Борьба за качество общественного питания – неотъемлемая часть борьбы за Промфинплан. Развернем массовоестроительство столовых! Керівні органи радянської влади насаджували думку про те, що “Каждая кухарка должна научиться управлять государством...” і при цьому закликали: “На кухне дома несиди, на выборы в совет иди. Раньше работница темная была,а теперь в совете решает дела” (Рис. 4).
І на останок, фрагменти фаянсового і порцелянового посуду, як засвідчили особисті спостереження в процесі проведення археологічних досліджень на території м. Житомира, можутьв перспективі стати надійними хронологічними індикаторами, які можна використовувати для датування закритих комплексів, об’єктів і окремих горизонтів культурних нашарувань. Наш зразок, виходячи з наведених аналогій можна датувати передвоєним періодом, в межах 1930 – 40-х рр. ХХ століття.
Джерела:
Собрание законов и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Союза Советских Социалистических Республик. – Отдел первый. – №№ 1-60 (01.01-30.12.1930 г.). – М. 1930. – 1166 с.
https://starcheolog.livejournal.com/407949.html
Старший науковий співробітник
відділу досліджень Житомирського
обласного краєзнавчого музею
О.О. Тарабукін
Читайте також: У Житомирі 15 квітня планують завершити опалювальний сезон
Читайте також: Унікальні місця Житомирщини: дивовижний малинський підводний музей. ФОТО
Читайте також: Депутатка міськради про школу в центрі Житомира: Щоб умістити всіх дітей, у клас переобладнали навіть туалет