У музеї на Житомирщині можна побачити креативну фотозону

Майже два місяці тому у нашому музеї з’явилася креативна фотозона. На банері розміщено три величезні фотознімки (2×1,5 м), на яких зображена Леся Українка в різні періоди життя.

Фотодрук на полотні зробили на замовлення Житомирського краєзнавчого музею.

Нова локація додала маленький штрих в експозицію і вже встигла отримати багато схвальних відгуків від новоград-волинців і гостей міста.

Фото 1 : «Леся Українка. Крим (Чукурлар), 1897 р.»

Переклад слова «чукурлар» з кримськотатарської мови означає «ями», але насправді це були досить мальовничі місця з багатими виноградниками і гостинними дачами.

«... Тут дуже добре і гарно, - розповідала вона в одному із своїх листів. - Повітря олімпійське, перше дощі перепадали щодня, але остатніх три дні небо чисте і море синє. Жити тут не так скучно, як в Евпаторії, може, того, що я тепер не сама, що людей тут більше, місце краще і фортепьяно єсть».

Перебуваючи в Криму, Леся Українка в липні 1897 року познайомилася з Сергієм Мержинським.

Фото 2 :

«Леся Українка серед українських письменників Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, Олени Пчілки, Михайла Старицького, Володимира Самійленка і Гната Хоткевича на відкритті пам’ятника І. Котляревському. Полтава, 1903 р."

Своєю творчістю І. Котляревський ввів українську мову та літературу в новітню добу. Найвідоміший твір — поема Енеїда є першим україномовним виданням, написаним народною мовою.

Пам’ятник Котляревському – істинно народний. Урядова казна не дала жодної копійки. Гроші надходили з усієї України.

На час святкування у місті позачиняли всі крамниці. По місту ходили лише крамарі, які продавали твори Котляревського та парфуми «Наталка Полтавка».

Фото 3 : «Леся Українка. Єгипет, 1910 р.»

Леся Українка тричі приїжджала до Єгипту і провела тут зими 1909—1910, 1910—1911, 1912—1913 рр. Письменниця лікувалася на курорті Гелуан біля Каїра. Це місто розміщене також неподалік руїн Мемфіса, які вона описала у своїй творчості.

Відвідини єгипетських пам’яток її дуже вразили, і у листі від 3 січня 1910 р. вона пише матері: «Бачили ми великі піраміди і великого сфінкса — се справді щось єдине на цілім світі! Ніякі картини, фотографії і т. п. не можуть дати справжнього поняття про душу сих камінних істот».

Джерело: Новоград-Волинський літературно-меморіальний музей Лесі Українки