Відповідно до статті 3 СК України, сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов‘язані спільним побутом, мають взаємні права та обов‘язки.
Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.
За положеннями частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов‘язків подружжя.
Разом з тим, згідно із статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об‘єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім‘єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Отже, проживання однією сім‘єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них деяких прав та обов‘язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов‘язків, тому, вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти придбання сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов‘язків, з’ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Для встановлення спільного проживання однією сім‘єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім‘ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім‘єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Людмила Сидоренко, «Ружинська земля»