З дитинства мріяв стати офіцером: історія бійця "тридцятки"

09:00, 30 січня 2022 р.

30 ОМБР

Суспільство

Надійне джерело

У цій війні на нашому боці Бог і правда.

Стрільби танкістів. Гул двигунів чути ще на під’їзді до полігону. Військова техніка вишикувалася в колону. Здалеку спостерігаємо як особовий склад розділився на групи та розбігся по навчальних місцях. Перший екіпаж відпрацював всі навчальні місця і метушиться поблизу танка: підносять боєкомплекти. Контролює роботу екіпажів молодий командир танкового підрозділу на ім’я Роман.

Офіцер родом з Тернопільщини. Він командир одного з підрозділів окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.

Хлопець з дитинства мріяв стати офіцером. Питання яку ж професію обрати не виникало ніколи: родина повниться військовими.

Ще до початку війни, в 15 років, Роман став ліцеїстом Кам’янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Хмельницької області, де за два роки навчання переконався, що захист рідної землі це вірний життєвий вибір та обов‘язок кожного свідомого громадянина.

Наступною сходинкою до мрії стало навчання в Інституті танкових військ НТУ «ХПІ». Під час навчання майбутній танкіст приділяв багато уваги вивченню профільних дисциплін та фізичній підготовці.

- Втілювалася моя мрія – служити Батьківщині. Сьогодні розумію що навчання було важчим аніж служба. В бригаду я прийшов загартований. Мав багаж знань які міг вміло використовувати на практиці, - ділиться спогадами офіцер,- після навчання я швидко освоївся в колективі, адже щоб стати гарним командиром слід не лише вправно володіти технікою та озброєнням, а й вміти відчувати своїх підлеглих: поводитися стримано, гідно, з розумінням ставитися до їх запитів. Вчасно заохочувати та за потреби карати. Дисципліна».

У війську старшому лейтенанту подобається. Колектив дружній, один одного підтримують. Проблем з колегами ніколи не виникало.

- Справжній успіх у будь-якій справі - це взаємопорозуміння та повага. Лише за цих умов можна досягти спільних цілей. Я намагаюся підтримувати атмосферу підрозділу в який потрапив, атмосферу довіри, порозуміння та злагодженості. Мої хлопці відкриті до навчання, не роблять поспішних висновків,готові слухати та чути - каже Роман.

Військовий стверджує, що всі підлеглі різні за характером та вдачею, вподобаннями та віросповіданнями, але у всіх одна мета - вільна та незалежна Україна.