У травні відомий український письменник із Коростеня, що на Житомирщині, Віктор Васильчук побував у Франції, де презентував свою книжку, - повідомляє сайт "Репортер Житомира".
Коли відомий український дитячий письменник Віктор Васильчук, перебуваючи в чорнобильській зоні, зустрівся з покинутим собакою, він, мабуть, і не сподівався, що той стане героєм його однієї з найкращих книжок.
Та й не очікував автор, що кудлатий залишенець з`явиться незабаром у його рідному Коростені…
Це було в 1989 році. З тих пір оповідання, присвячене «братам меншим», які загинули в пащі чорнобильського монстра, пережило декілька видань.
Книгу про Бучу (так назвав Віктор свого героя) добре знають не тільки в школах міста, але й за його межами. Скажімо, житомирянка Оксана Кавун переклала її англійською мовою. А відома журналістка, поетеса і прозаїк Тамара Гордієнко із Севастополя зробила це російською.
Відтепер, зайшовши на популярний сайт Міжнародної спілки письменників та Конгресу літераторів України «Свой вариант», можна знайти цей неповторний твір.
2012-му році доповнене і перероблене видання під назвою «Чорнобильські поневіряння Бучі» побачило світ у тернопільському видавництві «Богдан-Навчальна книга». Цьогоріч – у 80-тисячному Чернігівському обласному тижневику «Гарт». Та це ще не все…
Цього року пан Віктор побував у Франції, де збирав матеріал для нової книжки про цю чудову країну.
Тут він побачився зі своїми давніми друзями і шанувальниками. Дав інтерв`ю одній із найстаріших та найтиражніших газет «La Tribune-le-Progres».
Під час однієї із зустрічей йому повідомили, що книгу «Чорнобильські поневіряння Бучі» закінчують перекладати французькою мовою. Відтак надійшла пропозиція презентувати її український варіант в школі містечка Bourg-Le-Comte (Бур-ле-Комт).
– Це було справжнім досить неочікуваним сюрпризом, – ділиться Віктор Васильчук, – я навіть не повірив спочатку, але директор школи Елоді Дешарм приязно усміхнулася і підтвердила, призначивши день і час…
Проте я швидко заспокоївся, бо в мене був свій перекладач, моя донька Юлія. Коли я прийшов до цієї школи, приємно здивувався надзвичайній дисципліні, охайності і системі освіти. На зустрічі були дітки шести-восьми років. Мою розповідь слухали чемно й уважно, не перебивали з годину, але в кінці засипали запитаннями.
Запитували, як пишу, коли, чому пишу про тварин, де знаходиться Україна, що таке Чорнобиль.
Запитували, як пишу, коли, чому пишу про тварин, де знаходиться Україна, що таке Чорнобиль. У свою чергу французькі діти повідали про своїх домашніх улюбленців, а насамкінець попросили, щоб їхні імена я написав українською мовою. Це було дуже зворушливо…
Що ж, сподіватимемося, що невдовзі згадана і презентована книга побачить світ ще й у французькому виданні.
А поки вітаємо Віктора Васильчука з високим досягненням і бажаємо йому здоров`я та нових творчих злетів.