Мільйони користувачів щодня діляться світлинами в Instagram. Для перетворення зображення в шедевр, застосовують різноманітні фільтри. У часи Лариси Косач не було соціальних мереж, проте вона залюбки фотографувалася на згадку і легко відфільтровувала кращі портрети від нікудишніх. Страшенно не любила пафосу.
Коментарі до деяких портретів оприлюднили в Новоград-Волинському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки.
Читайте також: Білий лелека: Символізм в українській культурі
Лариса Косач, 1896 р.
Лариса Косач, 1896 р.(взято зі fb-сторінці Т.Скрипки)
Фото зроблене в ательє фотографа Генріха Лазовського у Києві, вул. Прорізна, 4.
"Справді, людина не може знати себе в усіх виразах, - продовжив її чоловік, - бо бачить себе тільки зрідка в свічаді, притім же в ті моменти, як людина дивиться на свій образ, звичайно, не буває такої розмаїтості виразів, як в натурі. Знаючи близько Лесю 15 літ і постерігаючи її вираз в різні моменти життя і в різних настроях, запевняю, що пишно-надменного і холодного виразу в такім роді, як на тому розпростореному портреті, не було в неї ніколи за сей період".
Лариса Косач, 1901 р. (взято зі сторінки Музею І.Франка)
Знято у «Фотографічно-артистичне ательє» Яна Кржановського у Чернівцях. Письменниця сфотографувалась, коли була в гостях у подруги Ольги Кобилянської.
Лесина сестра Ізидора Косач-Борисова написала в 1963 році:
Лариса Косач, 1913 р. (одна з останніх її світлин)
Йдеться про декілька останніх прижиттєвих світлин Лариси Косач, зроблених у різних ракурсах. Знімав двоюрідний брат Юрій Тесленко-Приходько у квартирі Олени Пчілки на вул. Маріїнсько-Благовіщенській, 101 (будинок С. Лаврентьєва), 6 травня 1913 р.
На думку Квітки, ці знімки незвичайно гарні по техніці, але вирази на них неправдиві і випадкові:
Портрет Лесі Українки. Художник – І. Труш. Полотно, олія. Київ-Львів, 1900 р.
Іван Труш писав портрет на замовлення Львівського наукового товариства імені Шевченка (НТШ) у недобудованому приміщенні Київського музею старожитностей і мистецтв (нині – Національний художній музей).
К.Квітка назвав його "найбільш вартим репродукції":
Дещо по-іншому відреагувала письменниця:
Портрет Лесі Українки, 1900 р.Оригінал художник продав графу Леону Пінінському, а для НТШ написав копію.(взято з Вікіпедії)
Читайте також: На Житомирщині майстер створює із скляних відходів вітражі, — ФОТО
Колись побутував міф про те, що Лариса Косач була мужеподібною письменницею з широкими плечима і насупленими бровами. Цей образ втілювали у пам'ятниках, меморіальних дошках, на картинах. Добре, що зараз цей стереопип зникає. Адже перед нами - не чоловік, а тендітна і гарна жінка.
Джерело: Новоград-Волинський
літературно-меморіальний музей Лесі Українки
Підписуйтесь на нас у соціальних мережах, ще більше оперативної інформації тут: