Щороку 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, уся Україна відзначатиме День українського козацтва. Минулого року, в одній із публікації з цієї тематики ми вже розглядали і дали коротку характеристику різноманітним і найбільш відомим пам’яткам козацької доби, розташованих на теренах Житомирської області.
Сьогодні познайомимося із спорудами, які з’явилися і безпосередньо були пов’язані із подіями тих часів.
Поглянемо на карту археологічних пам’яток, розміщену на 12 сторінці багатотомного видання “Історія міст і сіл УРСР”, присвяченій Житомирській області, яка побачила світ у Києві 1973 року (Рис. 1).
Серед чималої кількості представлених там пам’яток давнини, можемо побачити оборонні споруди, відомі під назвою “Змійові вали” [Історія місті і сіл, 1973, с. 12]. Займають вони переважно територію південно-західної частини Житомирщини, в межах Андрушівського, Брусилівського, Попільнянського, Радомишльського та Ружинського районів області. Окремі відрізки також виявлені поблизу сіл Бистрі Житомирського та Корчівка Черняхівського районів. Усі вони, як вважають археологи, були зведені за часів Київської Русі, у період з кінця Х до початку або першої половини ХІІ ст., несли оборонну функцію та виступали засобом захисту південних кордонів Київського князівства та держави від кочовиків – печенігів, половців, торків [Кучера, 1987, с. 82, 198].
Але крім власне “Змійових валів”, в окремих місцях нашого краю є подібні за функціональнимпризначенням споруди, які у місцевих жителів ще наприкінці ХІХ на початку ХХ ст. були відомі здебільшого під назвою “Шереметов окоп”. Про них ми дізналися завдяки діяльності відомого історика і археолога Якова Васильовича Яроцького.
Біографія цієї непересічної особистості вивчена ще недостатньо. Зрізних джерел дізнаємося, що він свою діяльність у м. Житомирі розпочав з 1 березня 1890 р., напосаді викладача історії і географії Житомирської чоловічої гімназії. З 15 січня 1898 р. його обрано дійсним членом Волинського губернського статистичного комітету. Протягом 1897 – 1900 рр. приймав активну участь у створені і був одним із засновників Товариства дослідників Волині. Цікавився минулим і старожитностями краю. У 1900 р. входив до складу Розпорядчого комітету Житомирської публічної бібліотеки,де займався упорядкуванням місцевого музею. З 1901 р. стає першим завідувачем музею при Товаристві дослідників Волині [ДАЖО, ф. 72, оп. 1, спр. 1193, арк. 3 зв.-4, 9 зв., 12 зв.-13; Памятная книга, 1900, с. 34; Заседание Совета, 1902. с. 80]. Після подій 1905 р. Я.В. Яроцький вимушений був виїхати з Житомира до Крем’янця, де його було призначено і певний час працював на посаді директора комерційного училища [Памятная книжка, 1905, с. 70].
Упродовж своєї діяльності в м. Житомирі підготував і видаву різних виданнях ряд своїх праць: “Важнейшие вопросы, возникающие при изучении первобытных древностей Волыни”, “Искорость (из путевых заметок”, Из Искорости в Народичи (путевые заметки)”, Краткий отчет о раскопке курганов Речицкого могильника”, “К топографии г. Овруча. В эпоху до второй половины XVI века”, “Из области случайных археологических находок”, “Цыганская гора” вблизи с. Токачей Овручского уезда Волынской губернии” і багато іншого. Певний час Я.В. Яроцький займався й вивченням питання походження так званих “Шереметових окопів” [Яроцкий, 1900, с. 22-30].
Що ж то за споруди? Що вони собою представляли і яке мали призначення? В яких місцях вони виявлені і де поширені? Що про них було відомо і що там знаходили? З якими подіями і до якого періоду часу вони відносяться?
Завдяки зібраним різними дослідниками відомостям, до числа яких передусім належать Я.В. Яроцький, В.Б. Антоновичі Д.Д. Самоквасов, з’ясувалося, що “Шереметові окопи” представляють собою земляні споруди різної конфігураціїі розміру.
Одні мають вигляд видовжених, прямих, меандрових, ламаних земляних насипів, що нагадують “Змійові вали”, що розташовані серед ріллі, тягнуться вздовж річки або у низинній болотистій місцевості. Довжина таких споруд за спостереженнями дослідників на той час становила від 109 – 289 м до 2,13 км, а висота від 1 до 1,5 м. У деяких випадках відзначається наявність із зовнішньої сторони ровів глибиною від 0,55 м і більше, завширшки до 4,5 м.
Інші мали вигляд геометричних фігур: трикутників, прямокутників і квадратів. Вал першого мав висоту 2-3 м і ширину 1 м. Прямокутні були розмірами від 5 х 2 – 2,5 до5 х 3 м, вал висотою 2-3 м, рів завширшки 1,2 м. В одному випадку їх розміри складали 8 х 9 м, висотою до 1 м.
Квадратні були розмірами 21,3 х 21,3, оточені валами висотою – 4,2 м. На думку багатьох дослідників, усі вони мали оборонне призначення.
Що цікаво, ці споруди були виявлені у південній частині Житомирщини на території і околицях сіл Стара Котельня іНова Котельня Андрушівського, Кутище і Філінці Любарського, біля м. Чуднова, між селами Дубище і Городище та поблизус. П’ятка Чуднівського районів. Припускають, що подібні споруди були в районі с. Слободищ Бердичівського та за 2,5 версти від с. Кодня Житомирського районів області. Як бачимо, усі вони займають певну лінію, що тягнулася від с. Стара Котельня на північному сході до м. Любара на південному заході (Рис. 2).
Так у м. Старій Котельні на схід від давнього городища розташований земляний насип, зайнятий єврейськими будівлями. Місцеві старожили розповідають, що той насипбуло зведено козаками в одну ніч 300 років тому і називають його “Делом Шеремета” [Сборник, 1888, с. 67; Антонович, 1900, с. 2].
Укріплення “Батарея” біля північно-західної околиці села,на правому березі р. Гуйви. Форма кругла, 10 сажнів в діаметрі (21,3 м), поверхня рівна. Насип із сходу, заходу і півдня оточений ровами. Висота насипу із півдня – 15 сажнів (31,95 м). В’їзд із півночі. Припускають, що під насипом є підземний хід, що веде в напрямку до села [Сборник, 1888,с. 70].
У передмісті Нова Котельня на лівому березі р. Гуйва,між двома вигинами річки, на протязі 2-х верст, із північного
заходу на південний схід, пролягає вал, що називають “Шереметов окоп”. На цьому насипу знаходили старовинні горщики, пляшки і шматки заліза [Сборник, 1888, с. 67; Антонович, 1900, с. 2].
Між селами Дубищі і Городище, в урочищі “Барановского” (за іншими даними “хутор Баришовка”), на низинній місцевості, що в ті часи поросла чагарниками, було два насипи на відстані 200 сажнів (бл. 426 м) одна від другої (В.Б. Антонович називає їх курганами). У 1868 р. під час прокладання поблизу них каналу в землі були знайдені людські кістки, кулі, штики, рушничні замки і манерки [Сборник, 1888, с. 67; Антонович, 1900, с. 6]. До речі, на 3 верстовій карті 2 пол. ХІХ ст., на тому місці позначено “х. Окопъ Шереметьева (Кидрюковъ)” (Рис. 3).
Поблизу м. Любара, за 5 верст, на рівному місті, виявлено4 “окопа” квадратної форми розмірами 10 х 10 сажнів. Два по дорозі на Бердичів, один в напрямку до с. Філінці і один дом. Краснополя. Переказів не збереглося, але вважають, щовони слугували захистом під час війни [Сборник, 1888, с. 78; Антонович, 1900, с. 27].
На ріллі, поблизу с. Кутище, були великі окопи колишнього табору Шереметева. Я.В. Яроцький зафіксував рештки двох валів, один завдовжки 289 м, заввишки до 1 м. Зовні рів глибиною 0,55 м, завширшки 4,5 м. Розповідають, що їх раніше було більше, один довжиною у чверть версти, але усі вони були з часом розорані [Сборник, 1888, с. 67; Антонович, 1900, с. 27; Яроцкий, 1900, с. 25].
Вал з окопом було виявлено на ріллі за 2 версти на північний схід від м. П’ятки. Мав заввишки 3 (2,13 м), в ширину 10 (7,1 м) і окружністю в 90 аршин (63,9 м) [Сборник, 1888, с. 78].
На околиці Чуднова їх виявлено декілька. Один представляє собою земляний вал, що тягнувся вздовж берега річки близько 109 м від с. Дубищи до м. Чуднова. Неподалік другого валу, за 200 кроків від нього, виявлено кам’яний хрест. Усі розорюються. Третій має вигляд трикутника заввишки 2-3 м, шириною 1 м. Зафіксовані також ще три земляні споруди чотирикутної форми довжиною 5 м, шириною і висотою 2-3 м. Зовні рів завширшки 1,2 м. Ще один майже зруйнований оранкою насип було зафіксовано за 1,1 – 1,2 версти по праву сторону від дороги Чуднів – Дубищі, на самому високому місці, висотою до 1 м, розмірами 8 х 9 м.
Місцевість між Чудновим і Дубищами вздовж р. Тетерева, довжиною близько 2 верст та завширшки від річки 3-4 версти, мала назву “Шереметиха”. Там же розташовувалося так зване “Шереметеве болото”.Навесні, коли територію “Шереметихи” розорювали, то знаходили людські кістки, кістки коней, шаблі, наконечники пік, кулі розміром з горіх і чавунні артилерійські снаряди [Яроцкий, 1903, с. 27-28].
Припускають, що подібні вали були на околиці с. Слободище Бердичівського району та поблизу с. Кодня Житомирського району. Однак слідів їх досі не відшукали.
Назви та знахідки із окремих об’єктів і поблизу них, дають підстави пов’язувати їх появу з козацькою добою, очевидно, із подіями середини – другої половини XVII ст., а саме із російсько-польською війною 1654 – 1667 років.
Назва валів та окремих урочищ поблизу Старої Котельні, Нової Котельні, Чуднова та між селами Дубищі і Городище, асоціюється із прізвищем відомого в історії польсько-російських відносин, боярина, полководця і київського воєводи Василя Борисовича Шереметєва. В одній із чергових військових кампаній московітів проти Польщі, яка в історіографії отримала назву Чуднівської, В.Б. Шереметєв разом із Переяславським полковником і наказним гетьманом, що керував лівобережними козацькими полками, Тимошем Цицюрою,у жовтні 1660 року зазнали під Чудновим тотальної поразки (Рис. 4). Кампанія завершилася перемогою польських військна чолі із Станіславом Потоцьким та Єжи-Себастьяном Любомирським.
У тому поході також брав участь Юрій Хмельницький, який йшов на допомогу В.Б. Шереметєву із Бердичева, але зненацька був атакований польськими військами Є. Любомирського. В тій одноденній, але досить жорстокій битві під Слободищами молодий гетьман за порадою своїх воєначальників пішов на перемир’я, а потім переговори і, врешті, на підписання мирного договору з Річчю Посполитою, відомого в історії як Слободищенський трактат. Хоча насправді ця угода була підписана в таборі під Чудновим 17 жовтня, про що зазначено під текстом цього документу (“Dzialo sie w obozie pod Czudnowem”), тому її, як слушно зауважив житомирський вчений І.І. Ярмошик, вірно називати Чуднівською угодою [Grabowski, 1845, t. I, s. 168; Ярмошик, 2010а, с. 10]. Детальніше про перебіг та наслідки Чуднівської кампанії можна довідатися із книги І.І. Ярмошика “Чуднівська кампанія 1660 року в дзеркалі польської історіографії”, що побачила світ у Житомирі 2010 року [Ярмошик, 2010 б].
Отже, оборонні споруди згадані у вищезазначених населених пунктах, були збудовані під час Чуднівської кампанії в рамках російсько-польської війни російськими, козацькими і польськими вояками у досить короткий проміжок часу, упродовж 27 вересня – 7 жовтня 1660 року.
На жаль, згадані вище споруди козацької доби, завдяки господарській діяльності людини, поступово зникають з карти нашого краю. А в останнє десятиріччя ще й нещадно розграбовуються мародерами. Артефакти з місць давніх битв, де вирішувалася доля України, поповнюють не збірки та експозиції музеїв, а колекції приватних колекціонерів, обмінюються, продаються на аукціонах і т.д. Прикро, але в скорому часі від мовчазних свідків тієї славної епохи, не залишиться й сліду.
ДЖЕРЕЛА:
1. Антонович В.Б. Археологическая карта Волынской губернии. — М.: Типография Г. Лисснера и А. Гешеля, 1900. — 130 с.
2. ДАЖО, ф. 72, оп. 1, спр. 1193.
3. Заседание Совета 22 сентября 1901 г. // Труды Общества исследователей Волыни. – Житомир, 1902. – Т.1. – С. 79 – 80.
4. Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. – К., 1973. – 726 с.
5. Кучера М.П. Змиевы валы Среднего Поднепровья. –К.: Наукова думка, 1987. – 207 с.
6. Памятная книжка Волынской губернии на 1900 год. – Житомир, 1900.
7. Памятная книжка Волынской губернии на 1906 год. – Житомир, 1905.
8. Сборник топографических сведений о курганах и городищах в России. Волынская губерния. – СПб., 1888. – 99 с.
9. Ярмошик І.І. Польська історична наука про військові події на Волині у середині XVII ст. (на прикладі Чуднівської кампанії 1660 р.) // Грані. - Дніпропетровськ, 2010а. –Т. 69. – Вип. 1. –С. 7 – 11.
10. Ярмошик І. Чуднівська кампанія 1660 року у дзеркалі польської історіографії. Зб. наук. публікацій про московсько-польську війну середини XVII ст. – Житомир:Євенок О.О., 2010б. – 111 с.
11. Яроцкий Я.В. Шереметевы валы на Волыни и их историческое значение // Памятная книжка Волынской губернии на 1901 год. – Житомир, 1900. – С. 22 – 30.
12. Grabowski A. Ojczycte spominki w pismach do dziejow dawnej Polski. - Krakow, 1845. – T. I. – 4, 269, 2 s.
Старший науковий співробітник
відділу досліджень Житомирського
обласного краєзнавчого музею
О.О. Тарабукін