Відрядження зведеного загону поліцейських Житомирщини, куди увійшли 20 правоохоронців, тривало упродовж чотирьох місяців (із квітня по серпень) у «гарячих точках» Харківщини.
Окрім функцій з охорони правопорядку, поліцейські роти поліції особливого призначення виконували і бойові завдання у тісній взаємодії з військовослужбовцями.
Микола, Руслан і Андрій (на фото зліва направо – авт.) – поліцейські особливого призначення роти ГУНП в Житомирській області. Микола – заступник командира зведеного загону правоохоронців, які від регіону відряджались на виконання службових завдань в окремих районах Харківщини. З 20 поліцейських – 12 спецпризначенців.
Бойовим напрямком житомирських поліцейських були визначені населені пункти Циркуни, Руські Тишки і Черкаські Тишки. Далі – аж до кордону з рф українські території захопили окупанти. Для відсічі подальшого наступу спецпризначенці з колегами та у взаємодії з військовослужбовцями виконували оборонні функції. Позиції розміщення мінометів наших захисників ретельно маскувались, адже ворог «прощупував» місцевість за допомогою літальної техніки.
Хлопці кажуть, що «особливо схильні до мистецтва» росіяни, яких вибивали із зайнятих позицій українські захисники, залишали по собі розмальовані стіни чужих обійсть. У відповідь нахабам мінометники посилали і свої дбайливо підписані «дарунки», «вітання» і «побажання».
Харків’яни, як і всі інші українці, у своїх домівках точно не чекали «руського міра». Це вони засвідчували і засвідчують всіма можливими способами підтримки українських захисників.
Чотири місяці під щоденними обстрілами та в суцільній небезпеці мужнів наймолодший житомирський спецпризначенець Андрій. По суті, хлопчачий азарт і завзяття, а ще дружній колектив, вочевидь, не залишали місця паніці та страху. Про те, що тримав у долоні смерть, навіть зізнався не одразу:
До слова, 20-річний Андрій нагороджений відзнакою Національної поліції України «Знак пошани». Колеги кажуть, він не пропустив жодного бойового виїзду. Сам наймолодший герой вважає, що це нагорода загальна, бо кожен з його колег її достойний. А захищати свій дім – обов’язок кожного чоловіка. Тим більше військового, нацгвардійця, прикордонника, поліцейського…
На війні є місце доброті. Це теж добре усвідомили житомирські спецпризначенці. Адже виїжджаючи на завдання, брали із собою зайву баночку тушонки або якісь інші смаколики. Їх чекали. Чотирилапі домашні улюбленці тутешніх жителів. Тварини стали підшефними бійцям. Тож обідом хлопці ділились і з ними.
А вдома на них чекали рідні і друзі. Дзвонили, писали, підтримували. Микола явився додому сюрпризом, нікому про те не повідомивши. Пізно увечері, як після звичайного чергування на зміні. Але радості від повернення живого і неушкодженого чоловіка, батька і сина у його близьких людей було через край.
Привчені до служби у небезпеці, бійці роти особливого призначення житомирської поліції готові до кінця боронити Батьківщину – до Перемоги, до звільнення найменшого клаптика України.
Відділ комунікації поліції Житомирської області