У 1892 році на тодішніх українських територіях було прийнято перший закон про мисливську справу, який дозволяв лише власникам спеціальних посвідчень ходити на полювання.
А для великих землевласників – облаштувати огороджені парки чи звіринці та полювати там протягом року. Один з таких звіринців належав графу Юзефу Потоцькому.
Про це повідомляє Стуличний лісовий офіс ДП "Ліси України".
Наприкінці 19-го сторіччя, під враженням відвідин відомого парку Бедфорда в Англії, граф вирішив створити аналогічне в Україні. Так, у 1900 році був заснований парк Пилявин, який розташувався за 5 км на північ від села Піщів поблизу Звягеля. Натепер це землі Піщівського лісництва ДП «Ліси України» на Житомирщині.
Читайте також: В мережі показали дивовижних плямистих оленів, які живуть у напіввільних умовах на Житомирщині
Загалом парк-звіринець займав площу більш ніж 6000 гектарів та був огороджений двометровим парканом. Туди граф завіз багато екзотичних тварин, серед них 8 зубрів, 1 бізон, 58 лосів, 98 оленів-вапіті, 46 оленів-маралів, 2 кашмірські олені, 4 тянь-шанські олені, 18 кавказьких оленів, 16 оленів Дубовського, 3 антилопи, 2 перські газелі, 48 сибірських козуль, 24 зайці-біляки, 3 ведмеді, 2 бобри та 2 чорні лебеді.
Англійський вчений Річард Лідеккер у своїй науковій праці «Подорож до Пилявина» дуже докладно описує належні та наближені до їх ареалу природні умови проживання. Більшість тварин живуть в практично необмеженій площі, де вони можуть бродити біля великих природних і штучних озер. В поєднанні з численними заболоченими ділянками, робить ліс ідеальним місцем для існування тварин.
Як відзначає автор, зважаючи на дуже сурову зиму 1906-1907 років, значне число мешканців звіринцю піддалися наслідкам холодів. Разом з тим, за підтримки працівників парку, не зафіксовано жодної загибелі серед місцевих видів. Оскільки клімат в зимовий період вкрай важкий, то очевидно, що тільки витривалі види можуть виживати. А представники таких видів повинні були завозитися, щоб вони жили дійсно в «дикому стані».
На початку в'їзду у звіринець розташовувався мисливський будинок, зіставним розмірам маленького палацу місцевого магната. За наказом графа садиба була зʼєднана телефонним звʼязком з усіма його іншими резиденціями та прилеглими містами й селищами в радіусі 35-40 кілометрів.
Догляд за екзотичними тваринами в парку вимагав особливої уваги та знань. За кожним видом закріплювали опікунів з-поміж досвідчених лісників та мисливців. Вони стежили за харчуванням, санітарним станом та поведінкою тварин. Для годівлі заготовляли сіно, фрукти й овочі. За тваринами регулярно доглядали фахівці, а за потреби лікували. Задля безпеки працівників і тварин дотримувались правил взаємодії. Турботливий догляд дозволив багатьом екзотичним видам пристосуватись до місцевих умов і розмножуватись у неволі.
Значну частину своєї роботи біолог присвячує рослинності, яка, на його думку, збережена в первинному стані. Єдиними змінами, які були зроблені, стало будівництво гужових доріг загальною протяжністю понад 100 кілометрів, прокладених на ділянках випаленого і наполовину вирізаного лісу, та будівництва штучних озер і відкритих просторів, де вирощували фураж для оленів і зубрів. Ліс складався в основному з шотландської ялини, дубів, берези й осики. Як правило, сосни та листяні дерева росли на різних ділянках. Водночас навіть дуб, береза, осика в деяких випадках, мали тенденцію займати окремі власні ділянки.
Читайте також: Надія Миненко: Від нашої роботи залежить майбутнє лісів
Ліс у Пилявині мав змішаний характер. Саме цей різноманітний тип лісу, поєднаний з відкритими полянами і ділянками, болотами і озерами, робив ці площі максимально зручними для проживання тварин різних видів, зібраних з багатьох частин Північної Європи і Азії. Багато ялин в лісі мали гігантські розміри, одна з них вимірювалась не менше 6 метрів в обхваті. Одна з особливостей лісу – це наявність численних рясних вкраплень кримської Азалії, найближче природне середовище проживання якого є Крим. Крім того, у парку налічувалась велика кількість їстівних ягід тину журавлини і брусниці.
Також натураліст високо відзначив належний стан парку, де зроблено чималий обсяг робіт, особливо при відтворенні рідкісних для українських лісів деревних культур, будівництві доріг та дренажах. Лідеккер підкреслює роботу й місцевих лісівників, які мали бездоганний рівень підготовки й високі знання із зоології та ботаніки, що були відсутні серед більшості англійських єгерів-охоронців.
На жаль, вже наприкінці 1917-го року озброєні солдати піхотного полку, під впливом більшовицької агітації та разом з підбуреними місцевими жителями, майже знищили майно графа. Впродовж наступного десятиліття резиденцію і наявне в парку остаточно донищили більшовики. Але за наявними показами свідків, значну частину речей в резиденції та тварин вдалося зберегти.
Додатково: фотознімки зроблені у 1906-1908 роках
Джерело: Столичний лісовий офіс ДП «Ліси України»
Читайте також: Виконуючи бойове завдання, загинув воїн-лісівник з Житомирщини Микола Козловець