Важливою складовою української культури та мистецтва є писанкарство.
Писанки заворожують своєю красою і символікою. Традиційна українська писанка пишеться за допомогою писачка. Залежно від регіону України він має назви: «писальце», «кистка», «писарик», «мигулка», «дєдик».
Раніше його виготовляли зі шматочка тонкої фольги (бажано міцної), що скручували у вигляді трубочки або конуса. Про це розповідають в Житомирському обласному краєзнавчому музеї.
«Цю трубочку кріпили у розколену частину дерев’яної палички і фіксували дротиком, або нитками навхрест таким чином, щоб вона трималася міцно, не рухалася і не випадала. При цьому трубочка могла виходити як з одного боку так і з обох боків, тобто писачок мав один або два носика. Один із носиків був товщий, а другий – тонший.
Читайте також: Скільки пам’яток є на Житомирщині?
Від діаметру носика залежала товщина потрібних ліній. Такий писачок не можна нагрівати у відкритому полум’ї, бо дерев’яна паличка може згоріти. Тому, спочатку розігрівали віск у окремій посудині, а вже потім опускали туди писачок», - йдеться в повідомленні.
Далі, за словами краєзнавців, гарячий віск потрапляв у трубочку і деякий час залишався гарячим всередині писачка. Зазвичай використовували декілька писачків (3-4) і коли в одному віск застигав, брали інший з розігрітим воском. Писачки бувають різних форм: з цвяшками і шпильками, зі звичними нам конусоподібними трубочками.
Читайте також: У Житомирі парк ім. Гагаріна перейменували на честь барона де Шодуара
Як розповіли у музеї, в колекції нашого краєзнавчого зберігається 12 писачків. На превеликий жаль, їх походження невідоме. Лише один писачок був закуплений для музейної колекції під час етнографічної експедиції у 1991 році в с. Троща Чуднівського району.