Клинці, коники, баранячі ріжки, дерево життя і навіть... вуж – усе це можна побачити на писанках із Полісся. Нині, готуючись до Великодніх свят, господині шикуються в черги у супермаркетах і на ринках, обираючи кольори й візерунки для прикрашання неодмінного великоднього атрибута - писанки.
В очі впадають чудернацькі барвники і фантастичні орнаменти, які зводять до мінімуму оздоблення традиційних святкових символів. За цією суєтою забуваємо, що наші бабусі та прабабусі закладали глибокий сенс у кожну писанку та крашанку.
Більше про це розповідає Житомирський обласний краєзнавчий музей.
НА ПОЛІСЬКИХ ПИСАНКАХ БАГАТО ГЕОМЕТРИЧНИХ ФІГУР І ЛИШЕ ТРИ КОЛЬОРИ
У Житомирському краєзнавчому музеї є колекція писанок, яка налічує понад 1000 експонатів. Першим збирати поліські великодні символи почав член Товариства дослідників Волині Василь Кравченко. Завдяки його зусиллям у музеї нині зберігається писанка з Ізяслава на Хмельниччині, розмальована у 1902 році.
У 1930-х років багато дослідників були репресовані. Разом із ними зникли цінні відомості про писанкарство й етнографію Полісся. Етнографічний відділ музею відновив свою роботу лише у 1990 році. Саме тоді створили копії багатьох оригіналів писанок.
Читайте також: Скільки пам’яток є на Житомирщині?
Щодо поліських розписів, то для них характерні геометричні орнаменти, а саме квадрати, трикутники та ромби. Такі ж особливості вирізняють і традиційну вишивку цієї місцевості. На писанках є чимало ліній, які символізують життєдайні дощі або пророслі із землі паростки зерна.
Крім того, часто зустрічається трилисник. Сама технологія розмальовування великодній яєць на Поліссі така ж, як у більшості регіонів – розтопленим воском шар за шаром наносяться орнаменти, а тоді яйце послідовно вмочують у потрібні барвники – від найсвітлішого до найтемнішого. Додати орнаментам витонченості жінкам вдавалося за допомогою кінчика пір'їни.
Читайте також: У Житомирі парк ім. Гагаріна перейменували на честь барона де Шодуара
Барвники виготовляли із лушпиння цибулі, бузини. Коли до цих рослин додавали ще й траву зеленець (деревій або тисячолистник – ред.), то яйця набували чорного забарвлення. За традицією, поліські писанки розмальовували тільки жовтим, червоним та чорним кольорами. Зелений, до прикладу, зустрічався вкрай рідко. Швидше всього господиня у такому випадку неправильно скомпонувала барвники і очікуваний колір не вдався.
ОГІРКОВИЙ ОРНАМЕНТ ІЗ ТУРЕЧЧИНИ
Писанку 1911 року з Ізяслава, оздоблену 40 трикутниками, називають «40 клинців». За традицією, саме таку розбивали і змішували із зерном, яке потім сіяли. Люди вірили, що це захищає рослини від негоди і гарантує гарний урожай.
Яйце із Володимира-Волинського, що на Волині, розписали у 1913 році, зобразивши на ньому дерево життя. Цей символ тримає людину на землі своїм корінням, про яке ми маємо пам'ятати. Не менш цікава історія ще однієї писанки 1913 року невідомого походження. З часом вона втратила свої барви, але на розписі чітко видніються баранячі ріжки, а вгорі – восьмикутна зірка.
Полісся заболочений і лісистий край, де гарно росте трава, якою годують тварин, а тому такий символізм цілком виправданий. Цей орнамент в Україні ще називають огірковим. Він має турецьке походження і з'явився на наших теренах завдяки козакам. У турків візерунок символізує кипарис, який загнув свою верхівку. Такі дерева у нас не ростуть, але є огірки, які теж можуть закручуватися.
Читайте також: Мистецтво писанкарства: а що ми знаємо про писачки?
На поліських писанках можна побачити вужа, якого шанували і вважали господарем на рівні з півнем. Часто зображали і коника. Наші предки вірили, що кінь водить вдень по небу сонце, а ввечері його забирає під воду риба, яку теж зображували на великодніх розписах (це вірування прадавні, дохристиянські, але вони згодом наклалися на християнську символіку, де риба – знак Христа).
ПИСАНКА ДОПОМАГАЛА ПРИВОРОЖИТИ КОХАНОГО
Писанка передусім слугувала оберегом. Хоча траплялися випадки, коли дівчина розписувала її, аби приворожити хлопця. Писанки використовувалися не тільки як прикраси, а й для гадання і чарування, навіть попри те, що це вважалося гріхом. Коли дівчина малювала писанку, яку мала подарувати своєму коханому, то брала яйце від курки, яка першою вранці знеслася.
Таке яйце доводилося старанно ховати від сторонніх очей та ще й мити росою. Воно розмальовувалося особливими візерунками з геометричним орнаментом. Обов'язково там мало бути коло, яке поєднає дівчину з хлопцем. Складним орнаментом від інших суттєво різняться монастирські писанки. Створювали їх у монастирях, куди запрошували людей, які добре володіли технікою розпису.
Такі писанки розвішували у храмах по колу на панікадило (великий світильник, – авт.). Відгомін цієї традиції можна побачити у Миколаївській церкві міста Чуднова, де над люстрою підвішено близько 100 писанок. При найменшому протязі вони вдаряються одна об одну, створюючи своєрідну мелодію.
Читайте також: У музеї космонавтики презентували брошуру «Леонід Грищук – астрофізик з Житомира»
Крім писанок, на Поліссі до Великодня оздоблювали крашанки (яйце фарбували в один колір, занурюючи його у барвник), мальованки (на готовому тлі створювали візерунок), шкрябанки або дряпанки (на пофарбоване одним кольором яйце тоненькою голкою наносили малюнок. Умільцям вдавалося навіть створювати цілі сюжети як, наприклад, «Несе Галя воду»).
Оздоба святкових яєць була виключно жіночою справою. Розмальовувати писанки розпочинали після Благовіщення. Перед нанесенням візерунка яйце наскрізь проколювали тоненькою голкою, аби звільнити його від жовтка та білка. Натомість крашанки фарбували у Чистий четвер, але не всюди. В Овруцькому та Олевському районах Житомирської області їх готують у суботу, аби яйця не зіпсувалися до Великодня. Переплетені орнаментами традиційні поліські писанки дарують радість і віру в те, що цей рік потішить щедрим врожаєм, літо – сонцем і життєдайними дощами, а поруч будуть ті, кого ми любимо.