У фондах Житомирського краєзнавчого музею зберігається цікавий експонат, який на теренах інтернету носить назву – «Чашка для вусів».
Про це повідомляє Житомирський обласний краєзнавчий музей.
До музею цю чашку (трофей) під назвою «ЧАШКА-ПОЇЛКА» (ІІІ к/с 205) передала в 1975 році Бялик Т.В., мешканка смт Черняхів, Житомирської області, яка під час Другої світової війни була медичною сестрою. На жаль клеймо та додаткова інформація відсутні, тому встановити виробника та датування досить складно.
«ЧАШКА ДЛЯ ВУСІВ» -чашка або кухоль з прилаштованою планкою (гардою) у формі крил, що слугувала бар’єром між розкішними чоловічими вусами та гарячим напоєм. Між стінкою чашки та планкою є отвір через який можна смакувати чай або каву, при цьому залишаючи вуса чистими і сухими.
З ХІХ століття (до Першої світової війни) чоловіки, незалежно від свого статусу, носили ідеально стильні та доглянуті вуса як частину джентльменського вбрання. Вуса були символом мужності, яким вони надзвичайно пишались. Тому підтримання своєї «гордості» – це робота 24 на 7.
Чоловіки вважали, що ідеальні вуса повинні бути твердими, жорсткими, не надто довгими і не надто короткими. Наприклад, вночі деякі чоловіки одягали спеціальні пов’язки на обличчя, для того, щоб зберегти форму зачіски волосяного покрову над верхньою губою. А вранці вони витрачали багато часу біля дзеркала, особливу увагу приділяючи своїй «гордості», бо вуса мали зберігати форму цілий день. Їх розчісували, наносили віск, який запобігав обвисанню та заплутуванню крихт, скручували, деякі фарбували. Як результат - бездоганна форма (залежно від різновиду типу вусів).
Виходячи з дому у справах, часто носили з собою маленький гребінець. Протягом дня обов’язково вживали модні напої – чай або каву. Від пари віск починав танути і плавати в напої. Яка ж була прикрість, коли вуса ставали мокрими та обвисали, а якщо пофарбовані, то ще і фарба стікала в напій. Недоглянуті вуса – це катастрофа.
Приблизно в середині ХІХ століття проблему було вирішено. Ці «мужні» чашки стали надзвичайно популярними. Їх виготовляли з порцеляни, фаянсу, дерева, глини, металу Вони були різних форм - від крихітної до фермерського великого кухля. На чашках зображали тварин, птахів, пейзажі, сцени полювання, букети, портрети, монограми. Вони продавалися не лише як поодинокі вироби, а й у парі з блюдцями та навіть входили до складу сервізів. Можна зустріти інформацію, що винахідникбританський гончар Harvey Adams (інформації про нього майже немає).
З початком Першої світової війни, чоловіки почали надавати перевагу гладко виголеним обличчям, особливо військові. Бо при використанні хімічної зброї, солдати мали забезпечити герметичність протигазів, які носили на передовій в окопах, а також доглядати за своїм зовнішнім виглядом не мали ні часу ні можливості. Тому, такий аксесуар, як «чашка для вусів» перестав бути актуальним. На сьогодні чашки цілої епохи можна зустріти в колекціях музеїв, колекціонерів, а в магазинах можна знайти сучасні прототипи.