24 травня у Швейцарії відбудеться Кубок світу з академічного веслування серед паралімпійців. На цих змаганнях Україну буде представляти воїн 95 бригади ДШВ ЗСУ Володимир Дзюбинський.
Ще рік тому він після поранення не міг навіть встати. Однак десантники це в першу чергу про силу духу, яка долає все.
«Це професіональні змагання, деякі суперники все життя тренуються. Я повернувся в цей спорт лише 4 місяці тому, після поранення та втрати ноги. Ще до повномасштабної війни я займався на професійному рівні академічним веслуванням, посідав декілька разів призові місця на європейських змаганнях. Але з 2019 року покинув спорт, пішов служити в підрозділ поліції «Корт», — розповідає Володимир.
Через декілька років служби в поліції десантник почав працювати за кордоном. Наприкінці лютого 2022 року він мав їхати знову до Європи, але всі плани перекреслили окупанти.
«Саму “повномасштабку” я зустрів під Херсоном, я гостював у кума. Все швидко відбувалося, якось прокидаєшся і бачиш довкола росіян, вони були всюди, перевіряли людей. Я швидко позбувся документів, телефона та викинув сімку. Десь місяць прикидався дурником, щоб не потрапляти на очі окупантам. А як видалась нагода, виїхав і через кілька тижнів вже був у військкоматі», — згадує Володимир.
Хлопець вирішив доєднатися до десантників, але ТЦК мобілізувати його не спішив. Тоді Володимир підписав контракт, пройшов підготовку в навчальному центрі та встав у ряди штурмовиків 95 бригади ДШВ.
«Коли потрапив у бригаду, яка на той час тримала оборону в кремінному лісі. Це були дуже складні умови. Але командири та побратими ділилися навичками, вони завжди були готові допомогти, підтримати, поділитися досвідом. А я намагався не відставати й бути нарівні з ними.
Пам’ятаю перед моїм першим штурмом командир перепитав мій позивний – “Корд”. Він тоді сказав, що це потужне псевдо і його ще треба заслужити. Але після бою підійшов і сказав, що бачив мене в роботі – я гідний лишити собі такий позивний», — говорить десантник.
Минулого року Володимир зазнав поранення і втратив ногу, дуже довго лікувався і 4 місяці взагалі не міг встати. Тільки завдяки силі духу і підтримці коханої дівчини боєць не тільки повернувся до повноцінного життя, але й бере участь у професійних змаганнях.
«Також я відібрався в паралімпійську збірну України. Хочу позмагатися за золото на Олімпіаді. думаю про те, щоб повернутися в стрій. З моїм бойовим досвідом пропонували бути інструктором. Але це вже буду вирішувати після змагань», – ділиться планами Володимир.
За матеріалами Житомирської ОВА
та служби зв’язків з громадськістю
95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗС України