Про двох невизнаних геніїв української класичної музики 18 сторіччя Артемія Веделя та Максима Березовського розповіли своїм глядачам учасники народного учнівсько-вчительського театру “Пектораль”. Літературна композиція, розповідає керівник театру Катерина Сальва, це завершення міського семінару директорів загальноосвітніх шкіл Бердичева. Влаштували її, аби керівники закладів після семінару отримали естетичну насолоду, а не лише згадки про їхні директорські будні. За тему взяли життя та біографію двох видатних композиторів невипадково. Передувала цій літературно-музичній композиції ще одна, про творців епохи Відродження.
Катерина Сальва, заст. директора з виховної роботи ЕЗОШ №10: «Разом із моєю колегою, вчителем образотворчого мистецтва, ми створюємо цикл таких заходів, присвячених митцям України та світової культури. Це задля того, аби розширити кругозір дітей, дати їм можливість поспілкуватися із світовим мистецтвом.»
Марина Годованець любить брати участь в подібних виставах, адже, каже дівчина, завдяки їм можна пізнати більше, ніж на уроках. У цій композиції вона грала роль Христі, нареченої Максима Березовського.
Марина Годованець, учасниця театру “Пектораль”: «Раніше я навіть не знала, хто такі Ведель і Березовський. Тепер я дізналася багато нового. Якось ми брали участь у виставі про Василя Стуса. Я на стільки була захоплена його творчістю, що почала читати його поезію. І мені дуже сподобалось.»
Мабуть саме Христя, припускає виконавиця її ролі, ніжна,тендітна українська дівчина, й давала натхнення Максимові Березовському на створення нових хорових концертів, ще нечуваних навіть у Європі. Композитор, закінчивши Києво-Могилянську академію, вступив до Болонської академії в Італії. Його ім’я золотими літерами викарбувано на мармуровій дошці академії другим після Моцарта. Та в Україні визнання до нього прийшло лише через віки. Олексій Панчук, який виконував роль Березовського, вважає композитора не лише генієм, а й мучеником. Людиною із незламним характером.
Олексій Панчук, учасник театру “Пектораль”: «Він ніколи не зраджував українській думці, весь час стояв на своєму. І якщо він патріот, то залишався ним назавжди. Він ніколи не йшов на компроміси, твердо стояв на своєму: за думку України, за думку цієї нації.»
Такими ж словами можна охарактеризувати натуру і Артемія Веделя. Композитор прожив 45 років, останніх 9 пробув у божевільні, де й помер. Перед смертю Ведель кров’ю на стіні написав ноти нового музичного твору. Його музичні композиції є дуже шанованими у церкві, оскільки усі вони написані для церковного хору. “Душе моя” — твір Веделя, який виконав хор Бердичівського педколеджу. І хоч молодь зараз полюбляє зовсім іншу музику, але ця вразила учнів десятої школи.
Марина Годованець, учасниця театру “Пектораль”: «Я була зачарована, коли слухала виступ хору. Так розкладені голоси, настільки мені сподобалось. Це було надзвичайно.»
Про свої наступні плани учасники театру поки що мовчать. Але їхні глядачі переконані: це буде не менш видовищна вистава, ніж усі попередні.
Автор: Ніна Сільченко