27 вересня 2013 року о 13.30 в актовій залі Житомирського державного університету імені Івана Франка вдруге відбудеться урочиста церемонія вручення Літературної премії Валерія Шевчука за кращу книгу прози, видану українською мовою за попередній календарний рік.
Про це сайт повідомили в прес-центрі ЖДУ ім. І. Франка.
Лауреатом став Володимир Даниленко – за збірку повістей «Тіні в маєтку Тарновських». Премію – почесну відзнаку «Голова Чацького» роботи житомирського скульптора Олександра Костюка та диплом – вручить Валерій Шевчук.
Експертна рада Літературної премії Валерія Шевчука підсумувала результати анкетування щодо кращої книжки прози, виданої в 2012 році. До п´ятірки лідерів увійшли такі книжки: Юрій Винничук «Танго смерті» ( Харків: Фоліо), Григорій Гусейнов «Господні зерна» (Київ: Український письменник), Володимир Даниленко «Тіні в маєтку Тарновських» (Львів: Піраміда), Мирослав Дочинець «Криничар» (Мукачево: Карпатська вежа) та Любов Пономаренко «Синє яблуко для Ілонки» (Львів: Піраміда).
На засіданні експертної ради після активного обговорення більшістю голосів було прийнято рішення про присудження Премії Валерія Шевчука 2012 року письменникові Володимиру Даниленку за збірку повістей «Тіні в маєтку Тарновських».
٭ ٭ ٭
Літературна премія Валерія Шевчука, започаткована за ініціативи викладачів і випускників Навчально-наукового інституту філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка, вручається щороку в ННІФЖ ЖДУ письменникам із України або інших країн за кращу книжку прози, видану українською мовою за попередній календарний рік. Відібрані до розгляду книжки повинні відповідати високим художнім критеріям і бути зразком оригінального стилю, культури мови та нести гуманістичні ідеали.
Щорічна Літературна премія Валерія Шевчука - перша премія в нашій країні на честь класика української літератури, який продовжує активну творчу й наукову діяльність.
Захід спрямовано на підтримку художньої літератури високої естетичної та інтелектуальної вартості, що несе гуманістичні ідеали, є зразком оригінального стилю.
Лауреата Премії визначає експертна рада Інституту філології та журналістики ЖДУ імені Івана Франка відповідно до списків, сформованих українськими літературознавцями, кафедрами літератур вищих навчальних закладів, обласними організаціями НСПУ.
٭ ٭ ٭
Даниленко Володимир Григорович - український прозаїк, літературознавець, критик. Народився в с. Туровець Житомирського району. Закінчив факультет філології Житомирського педагогічного інституту (тепер Житомирський педагогічний університет ім. І. Франка) та аспірантуру інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Кандидат філологічних наук. Працював у Житомирі завідувачем відділу культури, згодом у Києві - заступником редактора журналу «Слово і час». У Житомирі упорядкував і випустив збірку п′яти житомирських поетів «Тен-клуб» (1994), яка стала помітною подією у культурному житті міста і викликала невдоволення владних структур, через що його ледь не звільнили з роботи. На захист Володимира виступили відомі літератори, а справа набула такого широкого розголосу, що про неї писала й всеукраїнська газета «Молодь України».
Володимир успішно виступає як продюсер різних літературних проектів, організував всеукраїнські конкурси популярної літератури «Золотий Бабай» та «Коронація слави». Лауреат премії ім. І. Огієнка (1999) і «Благовіст» (1999) та переможець літературного конкурсу гумору і сатири (1995) організованого Союзом українців Америки. Як літературознавець і літературний критик виступає принагідно і під псевдонімом В. Григорович. Член національної спілки письменників України. Живе у Києві.
Володимир Даниленко - автор книги прози «Місто Тіровиван» (Львів: Кальварія, 2001), «Сон із дзьоба стрижа» (Львів: Пірянда, 2006) та низки літературознавчих і критичних статей, упорядник збірки п′яти житомирських поетів «Тен-клуб» (Житомир, 1994), та трьох антологій сучасної прози «Квіти в темній кімнаті»: сучасна українська новела: Найкращі зразки української новелістики за останні 15 років (К.: Генеза, 1997), «Опудало»: Українська прозова сатира, гумор, іронія 80-90-х років двадцятого століття (К.: Генеза, 1997) та «Вечеря на 12 персон: Житомирська прозова школа» (К.: Генеза, 1997).
Окремі прозові твори письменника вміщено у вище названих антологіях, його твори перекладено також німецькою мовою.
Проза Володимира Даниленка - це постійне і безперервне експериментування з формою і стилем. Вона пружна й позбавлена будь-якої сентиментальності, часом видається дещо холодною. А ще у ній заховано багато таємних звуків й недомовленого, що особливо притаманно його раннім оповіданням. Об′єднавши науку своїх ранніх творів у повість «Усипальня для тарганів», автор зумів досягнути нового звучання. І саме різноманітністю і постійними пошуками Даниленко й цікавий.
В. Даниленко постійно осмислює і сучасний літературний процес, хоча дуже часто його дослідження мають міфотворчий характер. Найвідомішим його літературно-міфічним витвором є т. зв. «Житомирська прозова школа», за що він разом з Є. Концевичем та В. Шевчуком навіть отримав премію ім. І. Огієнка як один із авторів антології «Вечеря на дванадцять персон» - за твори, визначальні для цієї школи, яка стала національним явищем сучасної української прози.
В 2006 році вийшла збірка оповідань В. Даниленка «Сон із дзьоба стрижа», яка ще раз підтверджує тезу про самобутність його прози. До збірки увійшли оповідання, в яких життя постає ареною, де розігрується поєдинок між фатумом і людською волею, а реальний світ пов′язаний зі світами, які існують поруч із нами. У кожного з героїв є таємниця, яку він ховає від людського ока, щоб не видати своєї внутрішньої драми. Глянцеве і реальне життя української буржуазії, мрії, якими живе сучасна людина, звільнення від нажитих і нав′язаних страхів і комплексів, сенс життя - лейтмотив книжки, в якій герої нагадують цікавих дітей, що роблять помилки, наперед знаючи про це.
Із літературознавчих робіт В. Даниленка заслуговує на увагу його книга «Лісоруб у пустелі» (2008), яка викликала суперечливі відгуки, проте являє помітне явище в сучасному літературному процесі.
Творчість В. Даниленка приваблює художньою виваженістю, він дуже тонко вловлює читацькі запити саме сьогодні. Тому не пориває з кращими традиціями вітчизняної прози, а синтезує їх із нових художнім світобаченням і мисленням.