Житомирщина втрачає своїх кращих синів. 28 січня в Житомирі прощалися з головним старшиною 13-го окремого аеромобільного батальйону Віталієм Мазуром. Він помер у лікарні на Донеччині від поранення, яке отримав 22 січня в ході бою під час виконання бойового завдання у напрямку село Піски – Донецький аеропорт. У військового залишились дружина та двоє дітей, передає прес-служба облдержадміністрації.
Віталій Віталійович Мазур народився 25 серпня 1979 року у селі Залуччя Дубровицького району Рівненської області. Проходив строкову службу у військах спеціального призначення у м. Кіровограді. Подальшу свою службу пов’язав із високомобільними десантними військами. Був старшиною розвідувальної роти, начальником продовольчого складу. Тривалий час служив у військовій частині 1910 (район Корбутівки) старшиною 3-ї аеромобільної роти. Перед початком військових дій був призначений головним старшиною 13-го окремого аеромобільного десантного батальйону.
«Для всіх, хто його знав, він був більше, ніж товариш. Я недавно бачив його, коли 13-й батальйон повернувся на ротацію. Таких людей, як він, мало. Коли військовослужбовці були в сім’ях, відпочивали, старшина Мазур не міг залишатися вдома, вирішував питання забезпечення військовослужбовців земельними ділянками, ходив на засідання у міську раду задля вирішення проблем учасників АТО, намагався хоча б щось зробити для хлопців», - поділився товариш загиблого.
«Це був справжній старшина, справжній батя, хоч і молодий. Міг вести групу, сісти за кермо, виконати будь-яке завдання. Таких старшин в армії вкрай мало, - згадує боєць, який близько знав Віталія Мазура. - Надзвичайно боляче і гірко прощатися з людьми, яким би ще жити й жити, виховувати дітей, дочекатися онуків. Але ворожа куля обірвала його життєвий шлях. Він був справжньою людиною, старшиною, захисником Вітчизни. Він – герой. Справжній герой».
Україна втрачає найкращих синів. Вони віддають своє життя, не думаючи про те, щоб заховатись, ухилитись від захисту Батьківщини. Кожну мить, кожну хвилину солдат знає, що його можуть убити, але виконує свій обов’язок до кінця. Пам’ятаймо про них. Герої не вмирають!