_142433297487_5922f8341a111.jpg){kind=icon}
Помолитися, причаститися, поставити свічку, посповідатися чи просто поспілкуватися із священиком віднедавна мобілізовані з усієї України можуть прямо на полігоні під Житомиром. Вже другий тиждень там функціонує спеціальна польова церква. У наметі все як у звичайній церкві, а його стіни прикрашають ікони. З самого ранку і до пізнього вечора тут чекають на військових і готові допомогти усім, що в їх силах.
Таку ідею вирішив реалізувати спільно зі священослужителями та працівниками храму настоятель Михайлівського кафедрального собору отець Богдан Бойко. Тепер на полігоні його можна зустріти частіше, ніж у стінах церкви на Михайлівській. Священики поверх ряси одягнули теплі камуфляжні бушлати, взули такі ж черевики і з сумками на плечах ,провідують хлопців у наметовому містечку та по території полігону під час навчань.
Поки займаються інформаційною діяльністю розповідають де знайти церкву, до кого звернутися, питають чи мають хрестики, іконки і роздають їх при потребі. Священослужителі також мають ліки від застуди, які дають тим, хто через хворобу залишається в наметі, поки інші проходять навчання. В іншому пакунку - льодяники для гарного настрою.Вони підбадьорують мобілізованих розмовами, спілкуються про побут, питають про родину.
Польовий храм на горі видно здалеку. Перед входом стоїть великий хрест. Всередині затишно і просторо. Весь час на місці хтось із священників проводять служби, куди сходиться чимало бійців, а також причащають і сповідають.
Цікаво, що серед військових є й такі, хто виявив бажання охреститися . Наразі таких вже двоє . Обом по 43 роки. Пояснюють, що дітей своїх охрестили, а от для себе все часу не було. Тепер перед відправкою в АТО вважають, що важливо прийняти хрещення, тож після звернень священик проводить відповідний обряд. Хрещених батьків бійці обирали собі з числа друзів, з якими доля їх звела на полігоні.
Дехто хрестик та іконку купив спеціально перед мобілізацією, комусь подарували рідні чи друзі, але більшість взагалі не мали нічого. Хлопці приходять в церкву на полігоні ,або при зустрічі зі священиком просять дати їм обереги. В Михайлівському соборі пакують комплекти, куди крім іконки та артоса входить ще й спеціальний пояс, одягати який священники радять носити під час бою.
Усі настанови й поради священослужителів мобілізовані вислуховують уважно та сподіваються, що Бог захистить їх та рідну Україну і подарує нам омріяну перемогу.
Варто відзначити, що другий день поспіль у соборі готують бутерброди із салом та часником і гарячий чай. Все це доставляють на полігон і у перевах бійці можуть підкріпитися та зігрітися. Так вдається охопити кількасот військових різних бригад. Полігон вже прийняв бійців 5 українських бригад, які відточують свої вміння та навики.
Попри те, що антитерористична операція триває вже майже рік і підготовка кадрів на полігоні велася постійно, у таких масштабах із залученням відповідних ресурсів навчання ще не велися.
Живуть мобілізовані в наметових містечках, над якими майорять українські прапори. Жовто-блакитними прикрашають і техніку, попри те, що тут усі свої. Патріотична атрибутика видніється і на одязі військовослужбовців. Є й такі, що вже під серцем носять ікони та фото родини, загорнуті в український прапор.
Територія навкого наметів прибрана. Всередині одночасно проживають по 20-30 осіб. Бійці мають необхідні комунікації, можливість підзарядити телефони, зробити гарячий напій, також неподалік є кінотеатр під відкритим небом. Поки одні на навчаннях, інші заготовляють дрова, прибирають, допомагають на кухні. Без роботи не сидить ніхто і на умови теж не жаліються. Переважна більшість мобілзованих – чоловіки старшого віку, які в першу чергу кажуть, що йдуть заради своїх дітей та онуків, адже не хочуть, щоб війна прийшла і у їх домівки.
Церква і священики для багатьох слугують приємним нагадуванням про життя до мобілізації , коли щонеділі та на свята разом з сім’єю ходили на службу. Тепер за здоров’я усіх ставлять свічки на полігоні і просять в Бога миру, швидкого повернення і захисту від ворожих куль.