Служба в зоні АТО стала переломним моментом, - житомирський прикордонник Олександр Казіл

З початку 2015 року понад 13 тисяч прикордонників взяли участь в захисті й охороні державного кордону в зоні проведення АТО. Особливо небезпечним напрямком був (і на жаль лишається) Донецький. Поблизу Волновахи прикордонна служба виконувала значну роль - координація дій усіх служб. Як йшла служба, які були ситуації та як склалась доля після АТО нам розповів заступник по роботі з персоналом відділу прикордонної служби с. Лучанки майор Олександр Васильович Казіл. 

Коли вас розподіляли на службу після навчання, Ваше бажання враховувалося чи розподілення відбувалося згідно наказу?

Коли закінчуєш академію найбільшим очікуванням є те, куди тебе відправлять служити. Лише тим, хто закінчував з відзнакою академію, надається право вибору точки проходження служби. Мені було все одно куди їхати. Навпаки цікавіше покинути свій регіон. Я сам з Хмельниччини, але було досить цікаво їхати в інші краї. Розподіл відбувається за фахом.

Окрім Овруцького району, Ви ще десь проходили службу?

Так проходив. Це був Волинський прикордонний загін, там займав різні посади: був заступником, а згодом і начальником  застави. Після реформи у Державній прикордонній, я став заступником відділу, потім начальником.

Ваша діяльність якось пересікається із тими курйозними випадками, які відбуваються безпосередньо на кордоні?

Так, окрім своїх функціональних обов`язків за посадою, я  залучаюся до нарядів, буваю старшим зміни, буває й таке, що  я замінюю колег. Щодо курйозних випадків, півтора місяці тому ми затримали двох громадян Росії, які їхали через Білорусію. Вони запевняли нас, що виявили бажання записатися у добровольчий батальйон «Айдар». Спочатку ми перевіряли цю інформацію, потім – СБУ. І так, дійсно, їхні наміри виявилися правомірними.

Наскільки частою є потреба знання іноземної мови?

Зараз, коли люди приїжджають з таких країн ризику як Сирія і збільшились випадки нелегальної міграції, то ми, за потреби можемо викликати перекладача, який працює в Державній прикордонній службі. Звичайно, ще з академії я володію англійською мовою зі словником, дещо перебрав і з білоруської. Але щоб часто я потребував знання мов, то ні.

Більше порушників кордону трапляється серед іноземців чи все ж українців?

Більше, звичайно, серед українців, оскільки іноземці ведуть себе більш обережніше – чужа країна. А українці більш розкуті та впевненіші.

Ви перебували в зоні АТО? Скільки часу Ви перебували в АТО?

Я штатний працівник і працюю за контрактом у Державній прикордонній службі. Працюю досить давно – 15 років, враховуючи навчання в Національній академії державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького, яку закінчив у 2005 році. Відповідно я працював на різних посадах, так як у контракті у нас прописаний пункт, що ми готові служити у будь якій точці України.

У складі підрозділу був рік, а обов`язки виконував півроку. Ми створювали модель державного кордону між мирною Україною і окупованою територією.  Це було дуже складно, оскільки в людей є чітке розуміння, що це наша українська територія, але процедура така ж, як із перетином кордону. Тобто внесення в базу даних, створення пунктів пропуску, які є аналогом тутешніх і таке ін.

Склад зміни був близько 40 осіб. Це були  не лише прикордонники, а й нацгвардійці, працівники СБУ, МВС. Але саме прикордонна служба була координатором дій усіх служб. Режим роботи досить важкий: вихідних не було. Графік напружений, але ми справлялися.

До речі, у зоні АТО також  я був особою уповноваженою спілкуватися із пресою.

А де саме Ви були?

Донецький напрямок. А конкретніше поблизу Волновахи. Зараз пункт пропуску перенесли ближче до лінії зіткнення.

Чи траплялися випадки арештів на місці?

Ну арешти – це грубо сказано. Ми затримували два-три рази на тиждень підозрілих осіб, які залучалися до фільтраційних заходів. Наприклад, якщо знаходили георгіївську стрічку, то перевіряли телефони, контакти, гаджети, записи у соцмережах. У нас є база даних людей, які можливо причетні до тероризму. Вона, звичайно, постійно змінюється. Окрім цього, ще з академії ми маємо перелік питань для перевірки психологічного стану людини.

Яка мотивація тих людей, які в`їжджають у зону АТО, тому що мотивація тих, хто виїжджає зрозуміла?

Основна мотивація це те, що вони залишили там майно. Вони отримали статус переселенців, але хотіли відвідувати родичів, хтось навчається. Велику частку складала цінова політика. На окупованій території існує дефіцит товарів, а ті, які є дуже дорогі. Тому люди їздили до України робити покупки, заправлятися.

Чи траплялися випадки коли українські прикордонники переходили на сторону ДНР?

Так, це було ще на початку заворушень. Але були люди, які проживали там. Але не мені давати оцінку їхнім діям, але, все ж, виправдовувати їх не можна. Проте таких людей, зрадників, не люблять ані тут, ані там. Тому що хто зрадить один раз, то зробить це і вдруге.

Як реабілітовувались після приїзду із зони АТО?

Коли ти повертаєшся додому, тут на тебе чекають рідні, близькі і домашнє тепло. Та атмосфера, звичайно, відкарбовується в пам`яті, але, на щастя, мені не доводилося виносити друзів на руках. У нашому підрозділі 15 осіб були в зоні АТО, але ні з ким із них не виникало психологічних проблем, вони навпаки стали більше розуміти мету свого життя.

Як змінилося Ваше життя?

Я почав цінувати найменше. Це так важливо просто робити уроки з донькою, дивитися телевізор.  От коли ти півроку цього не бачиш, то воно набагато більше цінується.