У Житомирі святкують Міжнародний день театру

Міжнародний день театру відзначається 27 березня. Це не просто професійне свято майстрів сцени, це так само свято мільйонів шанувальників театрального мистецтва.  Для Житомира це свято теж є особливим, адже наше місто було одним з небагатьох в Україні, де почали функціонувати перші театри. Висока планка майстерності театру по-житомирськи тримається й понині, а визнання набирає ще ширших горизонтів...Отож, який він театр Житомира?

Історія театру на Житомирщині має глибоке коріння. 1858 рік – визначний у місцевому театральному літописі. У Житомирі було збудовано перший кам’яний театр в Україні, який і сьогодні є окрасою архітектури міста (тепер тут знаходиться Житомирська обласна філармонія). Відреставроване приміщення зберігає особливу ауру, адже його сцена пам’ятає знаменитих акторів: М. Кропивницького, М. Заньковецьку, Т. Федотову, В. Комісаржевську, А. Оларіджа та П. Віардо,якій тут аплодував видатний письменник Іван Тургенєв.

Наступною визначною сторінкою в історії Житомирського театру стає створення українського «Незалежного театру» восени 1920 року. Незабаром на його місце заступає Перший державний драматичний театр ім. Шевченка. У 1929 році у Житомирі розміщується Київський обласний театр ім. КОРПС (Київської обласної ради проспілок).

У 1933 році до нього приєднується творчий склад Першого Житомирського українського театру. Так, у 1934 році розпочинає своє життя український музично — драматичний театр, художнім керівником якого стає видатний митець Володимир Магар.

 8 січня 1944 року міський театр розпочинає свій театральний сезон п’єсою І. Котляревського «Наталка Полтавка». Ця Яскрава подія стає відправною точкою для нинішнього колективу Житомирського театру ім. І. Кочерги, який починає відлік своєї особистої історії саме в цей день.

 У 1966 році сталася визначна подія – споруджено нове приміщення із великою і малою глядацькими залами, репетиційними і службовими приміщеннями. А в 1981 році до святкування 100-літнього ювілею українського драматурга Івана Кочерги постановою Ради міністрів УРСР театру присвоєно його ім’я. 

У Житомирі святкують Міжнародний день театру (фото) - фото 1

 Здобутки нинішнього Житомирського театру пов’язані нерозривно з іменами визначних постатей, які працювали у театрі. Так з 1960 по 1963 роки театр очолює з.а. УРСР М. Станіславський. Понад 10 років, починаючи з 1959 року режисером працює А. Кановський. З 1968 року на тривалий час театр очолив н.а. України В.П.Толок. Це був надзвичайно плідний та яскравий період для театру.

 Вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва зробили н.а. України П. Кукуюк, н.а. УРСР В. Нестеренко, н.а. України Н. Гурська, н.а. України В. Яременко, з.а.України В. Берелет, з.а.України Л. Литовка, з.а.України М. Шекера, з.а.України А. Медведєв.

З 1991 року театр очолює н.а.України Л.І.Данчук. Плідно процюють у цей період н.а.України Г.Артеменко та з.а.України В.Савченко.

З 1993 року невтомно працював у театрі заслужений діяч мистецтв України,композитор, диригент О. Стецюк. 

 2005 рік стає визначним для подальшого розвитку. Театр очолює нове керівництво: директор – Наталя Ростова, художній керівник – Наталя Тімошкіна. Житомирський театр починає відлік новітньої історії.

Біографія театру збагачена багаторічною плідною співдружністю із болгарськими, польськими, білоруськими та російськими колегами. Репертуар театру постійно поповнюється новими і яскравими виставами, іноваційними режисерськими підхадми.

 27 березня – Міжнародний день театру у Житомирі відзначать святковим тетралізованим дійством, де шанувальники Мельпомени отримають від свята задоволення та розкішні емоції.

Команда сайту міста Житомира  0412.ua шле найщиріші вітання з Міжнародним днем театру усім театральним діячам, театрознавцям та людям, чиє життя і робота пов’язані з театральною сферою. Також дякуємо за співпрацю Наталії Ростовій та зичимо благополуччя, втілення грандіозних театральних планів нашого театру, добробуту, миру та нових відкриттів!

Давайте станемо ближче до театру!

Зі святом!

P.S. Оскільки 0412 завжди відвідує стіни нашого рідного Житомирського тетару ім. І. Кочерги, то стежить не лише за тетаральним життям чи закулісними секретами, але й наштовхується й на дуже "культурних" театралів, котрі не можуть дочекатись антракту, аби поїсти пиріжки з капустою чи поговорити по телефону прямо під час вистави. 

рр

Виховуємо в собі культуру! Адже ми прагнемо до Європи.