В Україні знайшли спосіб як заробляти на житомирських абітурієнтах

Через місяць-другий цей товар стане ходовим, однак поки що книга із кодовою назвою «Довідник абітурієнта -2012» ще навіть не з’явилася в книжкових магазинах Житомира.

Більшість заперечить, мовляв такі довідники по 10-25 гривень у книгарнях можна купити круглий рік, проте мова йде про новий міносвітівський довідник, який нібито не видавали останні п’ять років.
Як повідомили "20 хвилин" колеги із столиці, там за такі довідники абітурієнтам вже доводиться викладати щонайменше 38 гривень. Стільки ж коштує замовити собі один примірник видання на сайті приватного видавничого дому «Освіта».

І поки ця диво-книжечка, яка може всім і про все розповісти, не потрапила до рук житомирських абітурієнтів спішимо поділитися невеликими хитрощами.
Сам довідник, як його не хвалили б, нічим не відрізняється від звичайно дешевшого і без грифу «Міносвіти» довідника, зліпленого на рядовому видавництві. До речі, з цим довідником теж до кінця не зрозуміло, хто замовник та видавець. А отже залишається лише рахувати і вгадувати в чиї кишені підуть кожні чотири десятки гривень за примірник. Абітурієнти, які купуються на гриф державної установи ризикують просто купити кота у мішку, адже насправді Міносвіти до нього немає жодного відношення. Хіба що рядок на титулі і фото міністра освіти на звороті. Натомість в середині інформація поділена на 4 розділи: наказ міністра про умови вступу до університетів в цьому році; база всіх українських університетів – з адресами, телефонами, електронними адресами і сайтами; програми всіх предметів тестування в школах; особливості вступу до вишів дітей-пільговиків і 110 найпоширеніших серед вступників запитань із відповідями Міністерства освіти. Якщо підрахувати, що на Житомирщині на ЗНО зареєструвалося понад 11 тисяч абітурієнтів, які відповідно планують здобувати вищу освіту, а отже потенційні покупці довідників, то на них невідома фірма може заробити щонайменше 400 тисяч, а по Україні - 60 000 000 гривень.

Проте більшість абітурієнтів вже давно зрозуміли, що усю інформацію з довідника можна знайти в інтернеті або на сайту обраного вузу. Тим паче вузи спішать поперед одного виставити якомога більше інформації, щоб зацікавити потенційного вступника. Про умови вступу абітурієнтам розповідають в школі, в День відкритих дверей у вузах та протягом року у приймальних комісіях. Вузи заздалегідь оприлюднюють список спеціальностей та необхідних тестів на ту чи іншу спеціальність або ж видають свої власні довідники напередодні вступної кампанії. До прикладу в житомирських університетах про умови вступу заговорили чи не з початку навчального 2011-2012 року. Втім, для когось цієї інформаційної хмарі замало і вони купують довідники.
До речі, із впровадженням в країні ЗНО, абітурієнти настільки підсіли на всякі зошити, тести і варіанти, що готові скуповувати цю макулатуру кілограмами, сподіваючись на кращі результати. Дехто завбачливо економить гроші і скачує електронний варіант завдань. Якщо говорити про довідник, то чи не вперше, він пропонуватиметься лише в паперовому варіанті і без розміщення на сайті Міносвіти.
Викладач природничого факультету ЖДУ ім.І. Франка Іван Хомяк як батько накупив для своїх дітей купу довідників.
- Абітурієнту необхідна практика в розв’язуванні типових завдань ЗНО і ДПА. Чим більше завдань буде розвязан, тим впевненіше буде себе почувати, - переконує він. - якість довідника залежить від досвіду того, хто їх випускає. Ідеальним є тандем із досвідченого вчителя-методиста і викладача. який брав участь в розробці ЗНО. Із мого досвіду виходить, що таких тандемів на на всю країну збереться 3-4. Тому мають бути загальнодержавні довідники в кількох варіантах. Якби були вступні іспити у вишах то це інша справа. Друге питання політика вибору довідника. Тут є проблема. Це як із підручниками: є вибір із трьох варіантів, але які завезуть по рознарядці такі потраплять учням. Потім ми беремо ті, що видали і докуповуємо ті, що треба. Бізнес є бізнес. Для своїх дітей я вибрав поєднання трьох підходів: репетиторство , курси при виші, самостійна робота із довідниками різних авторів.
Якщо Іван дивиться на довідники з точки викладача та батька, то майбутні і минулі студенти діляться іншими думками.

Дар’я Костюшко , студентка
- Звичайно найкращим порадником є інтернет. Адже довідники в паперовому варіанті зазвичай не містять нової інформації. Для інтересу навіть в свій час зрівняла довідник за 2010 і 2011 роки. Нічим інформація не відрізнялася. А от, заходячи на сайти вузів, абітурієнт може дізнатися про всі нововведення, докладніше ознайомитись із цікавою йому інформацією. Проблема тільки у тому, що не всі, на жаль, мають доступ до інтернету.

Люда Золотюк, аспірантка
- Рішення купувати чи не купувати довідник для абітурієнтів залежить не від ціни, а від того,наскільки підхід випускника до вибору професії свідомий. Якщо старшокласник зацікавлений, то чому не скористатися й інтернетом, і довідником. Одне одному не заважає. У довіднику складено освітньо-професійну мапу. Щоб створити її самому, доведеться просидіти не одну ніч в інтернеті.

Алла Сладковська, студентський ректор ЖДТУ
Коли абітурієнт саме обирає собі професію, довідник необхідна річ. наше покоління не просто обирає ким хоче стати, а де хоче здобувати професію. Довідник допоможе у простих питаннях, які виникають у випускників, а їх безліч. Купувати чи ні - це вибір кожного. Зараз уся інформація є у електронному вигляді, але комусь зручніше буде її потримати в руках . Я не користувалась довідниками, але це напевно через те, що я точно знала де я хочу навчатись.

Віталій Іщенко, одинадцятикласник
- Мені здається, довідники по 38 гривень купувати ніхто не буде. Хіба що жертви маркетингу попливуть за течією. Інформація про усі вузи можна знайти в окремих довідниках. Нам навіть в школу приносили подібні. В крайньому випадку можна використовувати старіші довідники, які є в шкільних бібліотеках, бо таку інформацію змінюють рідко. А на рахунок "інформації про ЗНО", то -все є в листі, який приходить тим, хто збирається здавати ЗНО або на сайті ВРЦОЯО.

Анна, одинадцятикласниця
- Такі довідники дуже треба. Довідник в паперовому варіанті, де були б перераховані ВУЗи України, можливі факультети, вказана сума балів необхідна для вступу і наявність чи відсутність гуртожитку і воєнної кафедри, був би незамінним для абітурієнта. Якби побачила хороший довідник, але дорогий купила б з кимось на пару чи на весь клас придбали б – по 2 гривні скинулись.