Символічні рушники для весілля

Здавна весільний рушник вважався традиційним атрибутом весільного гуляння. Весільний рушник – це символ світлої дороги, по якій наречені повинні іти по життю тільки разом. Раніше наречені самі вишивали весільний рушник, вкладаючи в нього всю свою любов. Такі рушники передавали з покоління в покоління. Сьогодні ж вибрати і придбати весільні рушники у м. Житомир чи будь-якому іншому місті України зможе кожний бажаючий. Це можуть бути весільні рушники, які ідуть під ноги, для ікон, під весільний каравай, а також безліч варіантів для прикрашання весілля.

Всім відомий такий момент на весіллі, котрий викликає найбільше хвилювання як у молодят, так і у всіх присутніх, – молоді разом встають на весільний рушник, тим самим приймаючи благословення.

Рушники були обов’язковими атрибутами і під час сватання. В разі згоди дівчини і її батьків на пропозицію вийти заміж, сватам подавали хліб на рушнику, а також пов’язували їх рушниками. В деяких регіонах країни також був такий обряд, який проводився до вінчання. Цей обряд мав назву заручини, в ньому також приймали участь рушники. Молодята вважали всі весільні рушники оберігав своєї новоствореної сім’ї і зберігали їх.

Різноманіття весільних рушників

Весільні рушники були задіяні на всіх етапах проведення весілля. Наречена і її родина прагнула підготувати до такої визначної події чим більше рушників. Їх кількість могла досягати 40 рушників, до того ж кожний рушник був зі своїм орнаментом в призначався для проведення окремого весільного ритуалу.

Це такі види рушників:

• для прикрашання ікони (батьки благословляли цією іконою дітей, які ідуть під вінець);

• під каравай (батьки зустрічають ним дітей після вінчання);

• для обв’язування рук наречених;

• для дружки нареченої;

• для нареченої (з ним вона заходить в будинок нареченого);

• для прикрашання столів на весіллі.

Сьогодні ж кількість рушників, що використовується на весіллі, набагато менше, але для українського весілля обов’язковими є такі:

• рушник під ноги (на нього встають молодята під час розпису чи вінчання);

• для прикрашання ікони;

• під каравай;

• союзний (зв’язують руки наречених).

На рушник стають молоді під час офіційної церемонії розпису і під час вінчання. Молоді, встаючи на рушник, намагаються стати на середину рушника, де немає вишивки, тому що ступати на вишиті узори, особливо якщо це птахи або кільця, не прийнято. Якщо хтось з молодих ступає на ці символи, це означає, що вони розтопчуть своє щасливе сімейне життя. Тому здавна, вишиваючи рушник під ноги, намагалися залиши якомога більшу ділянку посередині рушника пустою.

Союзним рушником зв’язували руки молодим, об’єднуючи їх в одне ціле. На таких рушниках можуть бути рослинні і геометричні візерунки, побажання молодятам.

Рушник під каравай повинен бути самим яскравим, на ньому зазвичай зображені птахи, що символізують вірне кохання на все життя, а також квіти.

Невеличкі рушники на весіллядля прикрашання ікон ще мають назву батьківські рушники. Такі ікони мають гарну вишивку, в якій переважно червоний колір, як символ любові, радості. На таких рушниках зображають рослини і геометричні орнаменти.

Народні прикмети, що пов’язані з рушниками на весілля

Здавна дійшли і до нашого часу прикмети, серед яких найбільш популярні наступні:

• Головним у молодій сім’ї стане той, хто на весільний рушник ступить першим.

• Молоді затягують у вузол рушник, яким їм були пов’язані руки. Шлюб молодих буде міцним, як цей вузол.

• Під час весілля наречена зачепила і потягла підбором рушник – дружка вийде заміж наступною.