Малинський район — на терезах політики та бездіяльності

Нагадаємо, Верховна рада України на пленарному засіданні 17 липня 2020 року прийняла постанову «Про утворення та ліквідацію районів», згідно з якою на карті Житомирщини залишається лише чотири райони, а Малинський — увійде до складу Коростенського.

Чому так сталося, що Малинський район піде в історію?

Очевидно, що такий результат є складовою трьох причин.

«А де ви раніше були»

Карта, яку витягли на світ Божий у 2015 році, була складена у 2008-2009 роках. Тодішній Мінрегіонбуд під керівництвом Міністра Василя Куйбіди підготував проєкти адміністративно-територіального устрою субрегіонального рівня по кожній області та АР Крим. Нині затвердили карту, яка майже збігається з тією – 2008 року – тільки дещо врізали Бердичівський район.

Тому контраргументом на фінальній стадії на всі наші хочу неодноразово було озвучено «А де ви раніше були?». І так, адже до 2019 року це не було навіть на слуху, не те що якась «боротьба».

Проєкт нового адмінустрою. Концепт-карта 2008-2009 рр.

Малин — це «квітник» партії «Батьківщина»

Так склалося, що в Малині, та й у районі, «Батьківщина» мала й має сильні позиції. Той же міський голова Олексій Шостак, який незаконно очолює за сумісництвом міську організацію партії, з 2015 року, коли знову поїхав поїзд децентралізації, був у «контрах» з усіма губернаторами. Що апріорі не передбачало якоїсь протекції в області, але позаяк адмінтерреформа мала бути завершальним акордом процесу десь-там-колись-далеко, то не було про що й говорити. От тільки з «зеленим» губернатором Віталієм Бунечком в Олексія Григоровича наче все гарно склалося... І це подавало надію, коли «Боржомі» вже не п’ють — з’явився п’ятирайонний проєкт!!! Настав час ейфорії, та ненадовго…

Поки Зе не придивились та не оговтались.

Тут на сцену виходять два Андрія — Андрій Клочко та Андрій Пузійчук. Ми бачимо гарну робочу картинку — «прислухання» до громади, приїзд нардепів творців нових районів у Малин… Знову надія!

Та от, підходимо до основного — Андрій Клочко, голова комітету Верховної ради на якому фактично й розписують, де і які будуть райони, є «смотрящим» від «Слуги народу» в Житомирській області. Він персонально відповідає за результат місцевих виборів на Житомирщині!!!

І тут запитання: які результати в Малині та Малинському районі отримали б «зелені», якби «Батьківщина» відвоювала район? Ніякі! (а вони й без того можуть бути кволі). А от «Батьківщина» заїхала б на білому коні. Тому, нема району — нема коня.

З огляду на вище сказане, згадаємо Андрія Пузійчука, списочника «Батьківщини», який, схоже, тільки на старті політичної кар’єри, і який насправді єдиний докладав зусиль, щоби Малинський район залишився на карті області. Знову таки, є район — є бонуси для Андрія Пузійчука. Чи потрібно це «слугам народу»? Ні!

Малин. Квітень 2020. Представник "Батьківщини" Андрій Пузійчук в тотальному "зеленому" оточенні.

Разом із тим Андрій Пузійчук усі яйця в один кошик не клав, і схоже сам не дуже розраховував на Малинський район. Достатньо лише поглянути на його роботу на умовному «окрузі» — центр тяжіння якого із Малина давно перемістився в Коростень.

Щодо Тетяни Грищенко, то й говорити нема про що — немає у неї важелів. Хіба що могла більш обачно себе поводити задля збереження репутації серед земляків. А так, сьогодні заява, що «Малинському району» бути, а завтра — «бореться» з жителями Брусилівського району проти ймовірного Малинського. Її навіть не вистачило на те, щоб проголосувати «проти» постанови, яка ліквідує перспективи рідного міста.

Слід зазначити, що на минулих виборах до Малинської міської ради зайшла потужна команда БПП, як мінімум за кількістю мандатів. Відомо, що кандидатів підбирав Микола Савченка, з огляду на якісь свої міркування. Але після хабарного скандалу в який він потрапив, команда так і не змогла мобілізуватися в єдине ціле, і при фактичній більшості не мали вагомого впливу на події. Відповідно й обласні депутати Сергій Диняк та Олег Дзюбенко, обоє від тоді ще провладного БПП, зависли в незрозумілій позиції, чи то скромної дружби, чи то тихої опозиції до мера та його команди, але про продуктивну співпрацю точно не йшлося. Тож «маємо, що маємо»...

Нормативи

Так, для утворення нових районів є певні нормативи — 150 тисяч населення на район, 50 тисяч населення в райцентрі, 60 км доступність по твердому покриттю. Хоч так, хоч сяк, а Малину ніяк. Тут мали бути вагомі аргументи, а їх не було, бо, як вище написано, на це звернули увагу, втім, запізно — роки прогаяли.

Уся риторика була навколо того, що ми класні, ми хочемо, ми перші в області, ми місто обласного підпорядкування…

Cлід згадати про це «підпорядкування». Такий статус місто отримало АВАНСОМ. Бо для утворення міст обласного підпорядкування також діяла норма 50 тисяч населення. Або мала бути «позитивна динаміка» в розвитку. На той час, у 90-ті та на початку 2000-х, така насправді була. Якщо кругом усе занепадало, то в Малині ще активно працювали підприємства, будувалася «банкнотка», і в тому числі очисні споруди, при плануванні яких враховувалась та ж «позитивна динаміка». Нині ж своїм запасом міцності добре здорожчують тарифи. Тому з аргументом «позитивна динаміка» потужне лобі в особі Миколи Рудченка, та, у першу чергу, Володимира Сацюка «прочавили» нам статус.

А чи, приміром, Малин  перший в області? Насправді – ні. Якщо відкинути промислове виробництво, що й дає нам цьому місту перше місце, то за іншими параметрами Малин знаходиться в межах 5–6-го місць. «Інші параметри» — це благоустрій, робота органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, те, власне, про що й думає обиватель, коли чує про якість місця. Бо який зиск від того, що потужні приватні підприємства виконали план виробництва та вдало продали продукцію, і що й тримає місто на перших позиціях рейтингу?!

Щодо аргументів, то вони мали б бути, і є, але здебільшого поза межами Малина. Ті аргументи-проблеми потрібно було збирати й пророщувати, а Малин представляти як розв’язання тих проблем. Бо на «ми-ми-ми», була коронна відповідь про місцевих князьків, які хочуть безпідставно «для себе й для себе».

Тож, у нормативи не вписуємося, аванс профукали, насправді не перші, та ще й політична кон’юктура невдала. На що було розраховувати?

Володимир Нечипоренко, infomalin.biz