Житомирські «Помпеї». Частина перша

Час швидкоплинний, навколо нас все змінюється, а разом з ним і обличчя старого Житомира. Багатоповерхівки, торгівельні та офісні центри, заклади харчуваннята інші сучасні будови, посувають на другий план і ховають в своїй тіні малопримітні об’єкти містобудівної спадщини – старі провулки і вулички, одноповерхові будиночки, культові споруди – свідків минулого нашого міста.

На грані повного знищення перебувають келії єзуїтського монастиря, вкрай занедбана капличка Святого Миколая на Охрімовій горі і нікому до них немає діла. Далі розмов про необхідність їх збереження на жаль нічого не відбувається. Заходів, хоча б по їх впорядкуванню і приведенню у належний стан, не проводиться взагалі. Якщо громада міста про це не подбає, то в скорому часі від цих і багатьох інших об’єктів культурної спадщини міста нічого не залишиться.

Деякі наголошують, що дбають про наступні покоління, водночас “хазяйновитими” руками, без усякого сорому, закопують та приховують в глибокій прірві небуття минуле власного народу. Навіщо вам старе, говорять представники нової генерації можновладців, користуйтеся сучасним, діжиталізуємося. Ви головне виберіть нас, ми краще за вас знаємо що робити, але... Кожного разу одне й те саме, все повторюється знову і знову, а віз і нині там. Догосподарювалися до того, що в історичній частині міста нема що показати. Лише в центрі міського парку одиноко стоїть, як стара згорблена баба, кам’яна брила покрита чи то від часу, чи то від сорому, зеленим покривалом. І тільки блискучий напис на його поверхні засвідчує, що на цьому місці у 884 році було засновано наше місто.

Але хто міг би подумати, що під пішохідними доріжками, зеленими газонами, асфальтовим покриттям та щільним шаром ґрунту скверу, що розтягнувся вздовж старовинної вулиці Кафедральної, в межах історичної частини міста, досі зберігаються культурні нашарування, які приховують різноманітні об’єкти та артефакти, які накопичувалися у цій місцевості упродовж майже дев’яти століть. У сквері, протягом жовтня – листопада 2016 р. фахівцями Інституту археології НАН України за участю Житомирського обласного краєзнавчого музею, були проведені розвідувальні розкопки, виявлені різні об’єкти, зібрані цікаві знахідки. Пропонувалося окремі з них законсервувати і продовжити розкопки в наступних роках. Тобто, повністю дослідити, музеєфікувати, відкрити їх для відвідувачів, розробити і включити їх до туристичних маршрутів, наприклад, “Стежками старого Житомира”. Таких маршрутів може бути більше, але це з часом.

Можна згадати цікаву ідею, яку висловив мер Житомира Сергій Сухомлин у жовтні 2016 р. Вздовж алеї, яка перерізаєпо центральній вісі парк, по обидва її боки, закласти розкопи, розкрити, дослідити і музеєфікувати усі виявлені там об’єкти, з демонстрацією знайдених артефактів. Як Вам? Ідея варта уваги, але на жаль так і не була реалізована. Чому? Спитайте у можновладців та їх радників. З того часу минуло 4 роки, і нічого. Із 14 досліджених об’єктів залишився лише один, накритий дошками, щодня мулячи око перехожого, інші ж 13 закопали. Що робити?

Зупинимося на тому, як можна оживити і зробити більш привабливою для туристів частину історичної території, в такій локації, як сквер. Нагадаємо, що там на сьогодні є лише один об’єкт, представлений пам’ятним знаком, встановленого на честь 1100 річчя від часу заснування Житомира (Рис. 1). Із досліджених у 2016 р. об’єктів я попередньо відібрав декілька. Важливо те, що вони різні за часом, видом і призначенням, розкривають окремі сторінки з історичного минулого Житомира.

На початку перенесемо їх на супутникову мапу (Рис. 2). Потім, для зручності туристів і мешканців міста, на вході до парку із східної сторони, можна встановити гарно оформлений інформаційний щит у вигляді сітілайта, одного із основного виду зовнішнього рекламного носія, які ми щодня бачимо на теренах нашого міста, особливо у період виборів. На ньому можна розмістити згадану мапу з попередньо нанесеними на неї позначками виявлених пам’яток, нижче навести їх перелік, в якому дуже стисло вказати назву, вид і датування об’єктів, можливо слід додати світлини або щось інше (Рис. 3). Така конструкція компактна і дуже зручна. Ії, як і інформаційні плакати (у разі якщо поблякло або вигоріло на сонці), можна швидко замінити, доповнити новими даними, текстовими і графічними файлами, зображеннями знахідок тощо.

Подібні конструкції, з більш детальною інформацією (текстами, світлинами, планами та інше) бажано встановити на місцях виявлених об’єктів.

Відвідувачі хоча б будуть мати уявлення з чим вони мають справу, що за об’єкт перед ними, що ми бачимо сьогодні і як виглядав він раніше, його історію, плани, світлини, зображення виявлених знахідок та інше. У разі реалізації цього задуму Ви зможете побачити, як змінить своє обличчя і стане більш привабливим для мешканців і гостей сквер в історичній частині міста. А таких локацій у місті може бути більше, було б бажання щось змінювати.

До речі, цю ідею можна використати до підземелля на Великій Бердичівській. Не треба щось мудрити і видумувати, краще запросити фахівців, щоб довели його до пуття. А то ходять люди, задивляються і не можуть зрозуміти, що там, що приховує скляна конструкція під потужним шаром конденсату на пішохідній частині вулиці. А бачення у всіх різне. Дехто бачить в цьому об’єкт екстремального туризму, вже були неодноразові спроби пострибати і випробувати на міцність скляне покриття. Взимку, помічав, на ній іноді ковзалися дітлахи. Мешканці ж поважного віку останнім часом бачили у тій конструкції теплицю, бо під склом проглядалося якесь зілля і паростки дерев. А врешті, незалежно від віку, перехожі так і не зрозуміли, що під склом приховане звичайнісіньке підземелля. Однак, конструкція встановлена так, що дійсно побачити там підземелля не можливо. І знову ніхто нічого не робить. Від того, що ми бачили під час зачистки, майже нічого не лишилося, простір заплив ґрунтом і почав заростати кущами (Рис. 4). І де ж підземелля? Слушно хтось із перехожих зауважить. Об’єкт, який міг би увійти в коло цікавих туристичних об’єктів старого Житомира, став в дійсності пам’яткою невігластву, недбалого ставлення до пам’яток старовини і минулого міста. Що поробиш, немає в домі справжнього господаря.

В наступній публікації, як приклад, розглянемо більш детально окремі об’єкти, виявлені у 2016 р., позначені нами на супутниковій мапі у супроводжені інформаційних конструкцій.

вересень 2020 року

Старший науковий співробітник

відділу досліджень Житомирського обласного краєзнавчого музею

Олександр Тарабукін