Каріна Аксьонова: «Я живу музикою… Розумію, що потрібно розвиватись і вчитись, щоб досягти чогось більшого»

16 квітня людство відзначає Всесвітній день голосу. Запропонувало відзначати це свято Бразильське товариство ларингології та голосу. Ініціаторами були лікарі, логопеди та викладачі співу. Всесвітній день голосу присвячений феномену голосу як основному інструменту для емоційної комунікації.

Коли ми чуємо про свято 16 квітня, то спершу воно асоціюється у нас зі співаками, бо хто, як не вони, знають справжню цінність та особливість цього феномену, завдяки якому спалахують зірки світового масштабу. Свій шлях до слави і успіху уже понад 11 років прокладає Каріна Аксьонова. Цю талановиту дівчину родом з Бистрика важко не помітити, бо її харизма і голос виділяють її серед багатьох інших. Вона зуміла перетворити свою мрію в реальність, подолала усі сумніви і критику. І сьогодні робить те, що любить, і любить те, що робить.

– Каріно, що для тебе музика?

– Для мене музика – це щось неймовірне, що не можна описати словами. Музика для мене – повітря. Якщо її немає, нема чим дихати. Вона біля мене завжди: коли я йду, коли їду, коли сумна чи весела. Музика допомагає мені розібратися в собі, заспокоїтись, нереально мотивує мене досягати нових вершин.

– Коли і як ти прийшла до співу? Кого вважаєш своїм вчителем і наставником?

– Ще з дитинства мої рідні знали, що моє життя так чи інакше буде пов’язане з музикою. Я дуже любила танцювати під магнітофон, співала і дуже голосно кричала. Думаю, що мої голосові зв’язки розвивались вже тоді. Я завжди любила бути в центрі уваги. Музикою я займаюсь понад 11 років, вперше на сцену я вийшла в 5 класі разом з хором. Ніколи не забуду, коли в класі вчитель визначив, що у мене 3-й голос, тоді мене це образило, бо дуже хотілося бути солісткою. Завдяки вчителю музики Ружинської гімназії Володимиру Миколайовичу Морозу я зрозуміла, хто я і чим хочу займатись. Саме він помітив мій талант, розвинув його. Жоден концерт у школі не обходився без мене, Володимир Миколайович вірив у мене, мої можливості і завжди підтримував мене. Його кабінет був улюбленим місцем у школі для мене, там я відчувала себе справжньою і талановитою. Пізніше я навчалась у Ружинській музичній школі, де здобула першу музичну освіту.

– Каріно, рідні і друзі підтримували твоє бажання співати?

– Рідні підтримували, найближчі друзі теж. Батьки супроводжували на всіх конкурсах, підбадьорювали мене, активно займались моїм творчим розвитком. Мій тато не раз співав зі мною дуетом. Наприклад, на випускному у школі ми разом виконали пісню, попри сумніви і хвилювання, тато надзвичайно підтримав мене у той день. Але в школі не всі вірили у мої сили. Деякі говорили, що я нічого не досягну, бо музика – це невідомо що. Казали, щоб я шукала щось інше, вступала на більш серйозний факультет. Чи не єдиним вчителем у школі, який підтримав моє рішення, стала вчителька хімії Таїсія Олександрівна Вардецька. Я вважаю, що це круто, коли вчитель хімії підтримує творчість. Володимир Миколайович Мороз завжди вірив, що я буду в музиці, за що йому неймо-вірно вдячна!

– Чи часто ти зіштовхуєшся з критикою?

– Критика в музиці є завжди. Комусь подобається, що ти робиш, як ти це робиш, а хтось не сприймає, постійно критикує. Для мене критика важлива. Якщо вона конструктивна, від викладачів, від людей, які розуміються на музиці – це завжди корисно. Дуже часто я критикую сама себе. Хочеться, щоб все було ідеально, так, як ти задумав у голові, але це сцена. Бувають непередбачувані випадки. Критику я сприймаю, бо це шлях до удосконалення.

– Чого ти вже досягла? Чим гордишся на даний момент?

– Зараз я навчаюсь на 4 курсі Житомирського музичного фахового коледжу імені Віктора Косенка. Надалі планую вступати до консерваторії, здобувати вищу освіту. Вже два роки безкоштовно займаюсь з дітками вокалом на базі нашого навчального закладу, це зараховується як практика. Вже маю одного випускника. Брала участь у багатьох міжнародних і всеукраїнських конкурсах та фестивалях. Маю багато нагород, грамот і подяк. Але найбільші мої перемоги ще попереду.

– Чи бачиш себе на великій сцені у майбутньому? Чого прагнеш?

– Звісно, як і кожен співак, я бачу себе на великій сцені. Але для цього потрібно багато і наполегливо працювати. Мене тішить те, що мої викладачі пророкують мені вдалу музичну кар’єру. Зараз я займаюсь академічним вокалом, хочеться розвиватись саме в цьому напрямку. Я дістаю дві повні октави. Раніше я горіла естрадою. Знала, що від-учусь 4 роки і піду на естраду. Але зараз розумію, що потрібно розвиватись і вчитись, щоб досягти чогось більшого. Академічний вокал дає більше можливостей, якщо у тебе є талант. В 11 класі я їздила в Житомир займатись вокалом і сольфеджіо. Викладачка після двох занять сказала, що бачить мене на великій оперній сцені в гарній сукні. Тоді я загорілась, мені захотілось вчитись. При вступі я дуже хвилювалась, а вчителька сказала, що у мене обов’язково все вдасться.

Каріно, бажаємо тобі досягти тих висот, яких ти прагнеш. Хай твоя кар’єра буде успішною і саме такою, якою ти її уявляєш. Віримо, що зовсім скоро спалахне твоя зірочка успіху і слави!

Євгенія Осаволюк, «Ружинська земля»

Читайте також: У Житомирі 15 квітня планують завершити опалювальний сезон

Читайте також: Унікальні місця Житомирщини: дивовижний малинський підводний музей. ФОТО

Читайте також: Депутатка міськради про школу в центрі Житомира: Щоб умістити всіх дітей, у клас переобладнали навіть туалет