На шляху вогняної небезпеки: як починали гасити пожежу на ЧАЕС

Першими до місця аварії о 1 год. 28 хв. прибув черговий караул ВПЧ-2 по охороні ЧАЕС в складі 3-х відділень (14 чоловік) на чолі з начальником караулу лейтенантом внутрішньої служби В. Правиком. Він став першим керівником гасіння пожежі. Разом із командиром прибув в. о. командира відділення І. Шаврій з старшим пожежним В. Прищепою, пожежним Нечипоренком, водієм А. Корольовим. На насосно-рукавному автомобілі (АНР) прибули командир відділення В. Ліщук, С. Легун, О. Петровський, А. Захаров, А. Половінкін. Третю машину привів ветеран частини – водій І. Путриленко. Вони займалися проведенням розвідки у машинному залі.

О 1 год. 35 хв. на ЧАЕС прибув черговий караул СВПЧ-6 по охороні м. Прип’ять на чолі з лейтенантом В. Кибенком на 2-х автоцистернах та автодрабині. По прибутті на місце аварії начальник караулу віддав розпорядження ліквідувати горіння на покрівлях 4-го енергоблоку ЧАЕС.

О 1 год. 40 хв. до місця аварії прибув начальник ВПЧ-2 майор Л. Телятніков. О 2 год. 50 хв. п’ятеро пожежних, у тому числі і обидва начальники варт – В.Правик і В. Кибенюк, які працювали на покрівлі реакторного залу 3-го енергоблоку були відправлені до лікарні. Їх замінили на бойовому посту пожежники ВПЧ-2 - І. Шаврій, С. Легун; СОП-2 - М. Титенюк, ППЧ-31 - С. Кищенко.

Треба зазначити, що радіаційна ситуація спочатку була досліджена, а згодом, коли були проведені заміри, ніхто не повірив (радіометр показав більше 250 рентген на годину). До того ж, на щиті 4 енергоблоку дозиметра не було. У чергового дозиметриста дозиметр був, але з діапазоном вимірювання, непридатним для аварійних випадків. Його «зашкалило», показуючи 3,6 рентгена в годину. Тому припустили, що рівень радіації приблизно 5 рентгенів/годину. За таких умов допускалася робота персоналу на протязі 5-ти годин. Ці дані було передано до Москви. Хоча насправді потужності іонізуючого випромінювання була більшою за вище зазначену у 15-20 тис. разів. Лише одна хвилина перебування там персоналу пожежників мала летальні наслідки. На 4 блоці на той час не було ні захисного одягу, ні респіраторів «Лепесток», ні таблеток йодистого калію. Крім того, завдяки заниженій одиниці, було із запізненням прийняте рішення про евакуацію жителів міста Прип’яті.

Практично всі, хто першими включилися в боротьбу з пожежею, дістали небезпечні для життя дози опромінення. 27 квітня 19 чоловік, які постраждали при гасінні пожежі, були доставлені в Московську клінічну лікарню. Але, незважаючи на зусилля лікарів, шістьох з них врятувати не вдалося. Це лейтенанти В. Правик, В. Кібенок, старші сержанти В. Ігнатенко, В. Тішура, М. Титенок, сержант М. Ващук.

Серед перших, хто став на шляху вогняної небезпеки були і наші земляки-пожежники: М. Ващук, Л. Антонюк, Г. Караульний, В. Щирий, Е. Меречин, О. Поляков, В. Прищепа та інші.

Житомирський обласний краєзнавчий музей

Читайте також: У Житомирі 15 квітня планують завершити опалювальний сезон

Читайте також: Унікальні місця Житомирщини: дивовижний малинський підводний музей. ФОТО

Читайте також: Депутатка міськради про школу в центрі Житомира: Щоб умістити всіх дітей, у клас переобладнали навіть туалет

26 квітня 1986 р. в складі перших ліквідаторів пожежі на 4-му енергоблоці був сержант М. Ващук (1959-1986), уродженець с. Велика Хайча Овруцького району (на фото перший праворуч). 27 квітня 1986 р. він був доставлений в Москву на лікування внаслідок отримання небезпечної для життя дози опромінювання та отруєння токсичним димом, але в той же день помер. Посмертно був нагороджений орденом Червоного Прапора. В 2006 р. присвоєно високе звання – Герой України. У фондах #краєзнавчого зберігається невеликий комплекс речей М Ващука, переданий його рідними.

Фото пам’ятника М. Ващуку в с. Велика Хайча. Встановлений 1989 р. Скульптор А. Матвієнко.

Фото пам’ятника у м. Житомирі – «Пожежним, які врятували світ»