Пісенні акварелі Амвросія Ждахи — окраса фонду художніх поштових карток краєзнавчого музею в Житомирі

МУЗЕЙ

Окрасою фонду художніх поштових карток Житомирського обласного краєзнавчого музею є листівки-репродукції з акварелей Амвросія Ждахи на теми українських народних пісень, закуплені музеєм на аукціоні у 1991 році.

Читайте також: Як не стати жертвою блискавки під час грози!

Читайте також: У житомирській школі тестували інтелектуальну відеосистему скринінгу температури. ВІДЕО. ФОТО

Амвросій Ждаха народився 6 грудня 1855 року в Iзмаїлi. Його батько Андрiй Ждаха походив з українських козакiв-запорожцiв, мати Уляна Смаглiй (її прiзвище Амвросій отримав вiд народження) родом iз села Лелекiвки на Київщинi. Коли Iзмаїл увiйшов до складу Османської імперії, родина переїхала до Очакова. Малювати хлопчик почав iз раннього дитинства. Ще навчаючись у повiтовому училищi, Амвросiй вiдвiдував недiльнi рисувальнi класи Одеського товариства красних мистецтв. Потiм працював креслярем у залiзничних майстернях Одеси. Проте, батьки вирiшили, що син має стати вiйськовим i 1872 році вiн вступив до Єлисаветградського кавалерiйського училища. Але військова кар’єра так і не стала його долею. Він залишає училище і знову працює в Одеських залізничних майстернях.

У 1877 році Амвросій Андрійович вступає на службу до Одеського відділення Херсонського земського банку креслярем. Часті службові відрядження по селах губернії сприяли ознайомленню з народним побутом i фольклором.

З 1881 року Амвросій Ждаха зарахований учнем Одеської рисувальної школи. В той час чорноморське місто стає одним із центрів культурного та громадсько-політичного життя в Україні. Розпочала свою активну діяльність по розширенню й розвитку національної культури «Громада», організована учителями Л.Смоленським, О.Андрієвським та композитором П.Ніщинським. У 1883–1885 роках в Одесі гастролювала перша українська професійна трупа, яку очолювали М.Старицький та М.Кропивницький. Для вистав цього театру А.Ждаха виконує ескізи українських історичних костюмів та народного одягу.

На прохання П. Ніщинського, якого вразили театральні костюми А.Ждахи, художник оформлює пісню його обробки «Дівчинонько-голубонько, чого ти сумуєш?». За порадою М. Лисенка, котрий виступав з хором в Одесі у 1893 році, А.Ждаха взявся за ілюстрування пісень у вигляді поштових листівок. Ця робота вимагала від художника знання того, про що співав і чим жив народ. Тому А.Ждаха починає вивчати українські обряди, народні звичаї, повір’я, заглиблюватися в непростий зміст пісень. Переважну більшість пісень для ілюстрування було взято із «Збірників українських пісень», складених М.Лисенком, та дві пісні обробки П.Ніщинського.

Перша серія листівок вийшла у 1911 році, майже через двадцять років після створеної ним першої ілюстрації. Це всього десять листівок. Вона була видана друком найвищого рівня в Німеччині (Лейпциг) та Австро-Угорщині (Прага). До неї увійшло 10 пісень: «Ой, не світи місяченьку, не світи нікому»; «Гей, не дивуйтеся добрії люди»; «За Сибіром сонце сходить»; «Засвистали козаченьки в похід з полуночі»; «Ой, запив козак, запив» (в обробці М. Лисенка); «Ой, не знав козак, не знав Супрун» (в обробці П. Ніщинського); «У діброві чорна галка»; «Ой у полі, у Бариш полі»; «Ой не гаразд козаченьки, не гаразд вчинили...»; «Стогне вітер вільний в полі...».

Друга серія вийшла у 1913 році. До неї увійшло 11 ілюстрацій, а саме: «Чорнобривець»; «Стоїть явір над водою»; «Ой, біда-біда чайці небозі»; «Бондарівна»; «Три сестриці»; «Пасітеся сірі воли»; «Ой на горі та женці жнуть»; «Ой ти дівчино, моя ти зоре»; «Добрий вечір, зелена діброва»; «Ой у полі могила»; «При битій дорозі» (ілюстрація не до пісні, а до однойменної повісті Ф. Равіти-Гавронського). Обидві серії листівок були миттєво розпродані. Справа в тому, що київське видавництво «Час», з яким співпрацював А. Ждаха, провело громадсько-патріотичну акцію: за рахунок продажу листівок збирали гроші на пам’ятник Т.Шевченку. На всіх листівках є текст «Жертвуйте на пам’ятник Т. Шевченку у Києві».

У 1914 році були підготовлені до випуску третя і четверта серії листівок – ілюстрації до пісень «Ой, під вишнею, під черешнею», «Ой, ішли наші запорожці славні», «Розвивайся ти, дубочку», «Ой, п’є Байда», «Максим козак Залізняк», «Ішов милий у дорогу», «Пусти мене мати погуляти». Але видати друком їх не вдалося – почалася Перша світова війна. Оригінали, передані за кордон, безслідно зникли. Можливо, вони зберігаються в приватних колекціях, якщо не загинули у полум’ї війни. Тим цінніші ті малочисельні серії, що залишилися в Україні.

Листівки Амвросія Ждахи, які є в нашій колекції, ілюструють пісні українського історичного, особливо козацького минулого, із славою, горем, неволею, смутком за погиблих героїв, тугою за коханими тощо. Для прикладу, тяжке життя під подвійним гнітом українських панів та царського уряду зображує А.Ждаха у творі «Стоїть явір над водою». У алегоричній формі розповідається про каторжні «канальські роботи», на які були відправленні тисячі українців, більшість з яких там і загинула. Український орнамент замінений тут зображеннями ярма, перетнутими скіпетром і бунчуками.

Читайте також: Після майже тримісячної роботи у тестовому режимі у Житомирі офіційно запрацював «Прозорий офіс»

Читайте також: На Житомирщині родині курсанта, який загинув у авіакатастрофі під Чугуєвом, не дали статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця

Листівки-репродукції з акварелей Амвросія Ждахи до українських народних пісень мають величезну культурну і наукову цінність як пам’ятки, за якими можна вивчати українську історію, етнографію та народний фольклор. Це мистецькі шедеври, унікальний та рідкісний скарб української спадщини.

Тетяна Гордійчук, молодший науковий співробітник історичного відділу

Житомирського обласного краєзнавчого музею