Її віддушина — квітник навколо дому: історія благодійниці з Житомирщини

Робота для неї — друга родина

Якщо говорити про жінок Малинщини, котрі буквально живуть своєю роботою, для яких колектив — друга родина, то одна з них, без сумніву, малинчанка Людмила Штуль (на знімку).

Двадцять шість років Людмила Олександрівна присвятила роботі у ЗОШ №3. Бажання пізнавати щось нове, свого часу звело Людмилу Штуль із благодійною організацією «Захист дітей Чорнобиля». І хоч створювалася вона у пік інтересу до чорнобильської теми, коли було чимало охочих допомагати постраждалим від трагедії на ЧАЕС, проте благодійна організація й дотепер існує та активно діє. У цьому знову ж таки заслуга Людмили Олександрівни.

Війна, звісна річ, позначилася на роботі благодійної організації. Тепер, у першу чергу, доводиться підтримувати і допомагати військових, які боронять Малинщину від російського окупанта. З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну телефон Людмили Штуль не замовкав. До неї телефонували з різних питань. Хтось цікавився, які речі потрібні солдатам. Хтось, готуючи гарячі обіди для військових, допитувався, у якій кількості варити борщ, смажити котлети чи мастити бутерброди. Сьогодні Людмила Олександрівна і її команда докладають чимало зусиль, аби підтримати й підставити плече переселенцям, які знайшли прихисток на Малинщині і практично починають життя з нуля.

Звідки, постає логічне запитання, Людмила Олександрівна черпає сили й натхнення, аби не перегоріти на роботі? Її віддушина — квітник навколо дому, який без перебільшення можна назвати своєрідним ботанічним садом, бо яких тільки рослин там немає. Сад буяє і квітне з ранньої весни й до пізньої осені, дихає різноманіттям ароматів, веселить барвис­тими кольорами. Для своєї власниці це — маленький рай, де Людмила Олександрівна забуває про втому, залишає погані думки та тривогу...

Джерело: "Малинські новини"