76-річний поет із Житомира затребуваний за кордоном, а не у рідному місті

досягнення

У свої 76 років житомирянин Борис Скрипник є невтомним мандрівником, поетом і музикантом, бардом та скульптором, прихильником здорового способу життя, повідомляє Мій Житомир ТВ.

«По закінченні 25-ї школи в Житомирі я вирішив поїхати на навчання до Ленінграда. Там здобув вищу освіту та захистив дисертацію, – розповідає Борис Олексійович. – Отримавши потрібні знання, викладав технологію легкої промисловості у Росії, Україні. У Києві мені запропонували попрацювати за кордоном. Цілий рік я ходив на курси іноземних мов і тільки після цього поїхав на стажування до Франції».

Борис Скрипник працював в африканських університетах (Алжирі, Тунісі, Гвінеї), викладав технологію легкої промисловості французькою мовою. Весь цей час з ним подорожувала його родина. Повернувшись до Житомира, у 2002 році Борис Олексійович отримує пропозицію від ректора Житомирського державного технологічного університету, пише газета "Поліський регіон".

«Через деякий час мене розшукала одна московська організація, яка загітувала поїхати до Гвінеї. Звідти я повернувся тільки у 2011 році. І ось врешті-решт вирішив зайнятися літературною діяльністю, адже за всі ці роки назбиралася велика папка віршів та пісень».

Нещодавно Борис Олексійович видав російсько-французький словник накладом 200 примірників.

«До словника увійшло близько 50 тисяч слів, деякі з них зараз навіть і не вживаються. Шкода, але більшість книжок я так і не зміг розповсюдити, зараз вони припадають пилом у мене вдома. Щодо поетичної збірки, то за порадою краєзнавця Георгія Мокрицького в Інтернет-мережі створив власний блог, де публікую свою поезію, – веде далі Борис Скрипник. – Останнім часом я став цікавитися політикою. Ще з дитинства в пам’яті залишилися неприємні спогади про інтриганів, які після війни влаштовували провокації біля річки Тетерів та вбивали простих людей. У мене навіть вірш є «За Державу обидно». На мою думку, ПАРТІЯ РЕГІОНІВ є прямою протилежністю всім тим політичним силам, які сьогодні є в країні, адже від тих «крикунів» толку ніякого немає».

Торік наш земляк став лауреатом Міжнародного поетичного конкурсу «Золота строфа-2012» у номінації «Вірші про війну».

«У Росії мене якось більше сприймають та шанують, а ось у Житомирі ніхто і не знає. Деякий час я переписувався з Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом, з яким зустрівся у Тунісі, коли він, будучи ще митрополитом, приїздив з інспекторською перевіркою. Після нашого знайомства надіслав йому листа з віршем «Слова Пастиря», згодом від Патріарха в подарунок отримав книгу «Великопостная заповедь», – говорить чоловік.

У своій ще неопублікованій збірці мандрівник зібрав поеми та вірші про здоровий спосіб життя. Одного з них Скрипник присвятив російському письменнику та популяризатору нетрадиційної медицини Геннадію Малахову.

«Днями мені прийшло повідомлення від Геннадія Петровича. Він просить дозволити опублікувати мій вірш у своєму календарі на 2014 рік. Тобто там, за кордоном, все добре, а тут моя літературна діяльність нікого не цікавить», – нарікає Борис Олексійович.