Житомирський клуб «Ретро» доводить, що танцювати потрібно у будь-якому віці

Середній вік учасників - 65 років, а найстаршій незабаром має виповнитися 89.

Танцювальним рухам людей з молодечим запалом навчає Наталія Хомчук. Керівниця клубу каже, репертуар різноманітний: «Ми вивчаємо народні танці, бальні, вчимо і латину. Рухи мають бути близькими для них, тому я спеціально підбираю вправи".

Любові Лейченко за два тижні буде 89. Хоч вона у клубі найповажніша, та жодного заняття не пропустила. О шостій ранку жінка їде на дачу, а в одинадцятій - вже на репетиції. Вчора вона разом з іншими учасниками клубу танцювала на сцені Палацу культури. Тут "Ретро" представив свій звітний концерт - близько двох десятків творчих напрацювань. Плюс до всього, імпреза переслідувала і благочинну мету — збір коштів для захисників, які лікуються у житомирському шпиталі.

Уроки танців вже 6 років відвідує і Валентина Сергійчук. Жінці – 76. Каже, таке дозвілля дарує їй настрій та здоров’я. "Я стала більш зібраною. Танці дають мені радість життя. Ми якось зустрічалися з однокласниками: вже 55 років після школи. Мені всі казали, що я гарно виглядаю…", — посміхається пані Валентина. Жінка переконана: компліменти в такому віці отримує завдяки танцям.

Танцюристи-аматори займаються у хореографічній залі при Центральній міській бібліотеці імені Василя Земляка двічі на тиждень. Всі вони - студенти Університету поважного віку, що діє на базі цієї ж бібліотеки.

Зараз у клубі - 25 учасників. Вони співать, танцювать, малюють, плетуть сітки та готують консервацію для ЗСУ - відчувають значимість життя і свою значущість у ньому.

Наталія Хомчук зізнається: правильними рухи у її учнів не завжди виходять, але вони стараються. Та й для людей такого віку у танцях головне інше – соціум, спілкування, рух та… «вогник в їхніх очах».