В музеї на Житомирщині зберігається лист від дружини Григорія Косинки

МУЗЕЙ

Понад півстоліття тому українська письменниця, літературознавець, дружина класика української літератури Григорія Косинки (справжнє прізвище — Стрілець) Тамара Мороз-Стрілець надіслала лист до співробітників Літературно-меморіального музею Лесі Українки.

Про це інформують на Фейбук-сторінці музею.

Музейники просили Тамару Михайлівну «хоч коротенько розказати про свого чоловіка Григорія Косинку». Відповіла вона майже через рік. І ось чому. «Лист ваш весь час був перед очима, - пише Т.Мороз-Стрілець, - проте я не відповідала, як кажуть, з поважних причин… Мені приємно було ваше бажання познайомитися з Григорієм Михайловичем. Виконати ж ваше прохання відразу я не змогла, бо хотілося не просто написати кілька рядків про нього, а надіслати збірку спогадів: Про Григорія Косинку».

Збірка вийшла у 1969 р., до 70-річчя від дня народження Косинки, а листа вашого одержала я у 1971 році. Пошуки тривали довго, довго, але як бачите результат позитивний. Друзі знайшли й прислали примірник для вашого музею. Я з приємністю пересилаю книжечку вам».

Видання має назву «Про Григорія Косинку [1899—1934]: Спогади» (упорядник – Т.Мороз-Стрілець). Надруковано у київському видавництві «Радянський письменник» 1969 року. У книзі зібрано матеріали, які дають уявлення про Г.Косинку як людину і письменника, про його літературні пошуки і мистецькі уподобання. Примірник, подарований Тамарою Михайлівною, знаходиться у науково-допоміжному фонді ЛММЛУ у Звягелі (ЛУ Ндм 71).

У спогадах «Отакий він був», надрукованих у цій книзі, Т.Мороз-Стрілець розповіла про знайомство з майбутнім чоловіком та їхнє подружнє життя. Разом вони прожили лише десять років – з 1924 до 1934 рр. У листопаді 1934-го Григорій Михайлович був викрадений органами НКВС УРСР. Йому "приписали" приналежність до організації, яка готувала терористичні акти проти зверхників російських комуністів. Виїзна сесія Військової колегії засудила Григорія Косинку-Стрільця до розстрілу. У грудні того ж року його (та ще майже 30 осіб) застрелили.

Тамара Мороз-Стрілець плекала пам'ять про свого чоловіка, впорядковувала посмертні видання його творів. Серед них – «Косинка Г. Гармонія: Оповідання. Публіцистика. Спогади про Григорія Косинку» (1988), «Косинка Г. Новели» (1988), «Голос пам’яті: Спогади» (1989), «Косинка Г. Заквітчаний сон: Оповідання, спогади про Григорія Косинку» (1990).