Найзаможніші житомиряни могли провести водопровід додому, хоча це й коштувало дорого, — цікаве з історії водоканалу

Наприкінці року Житомирводоканал традиційно відзначає своє День народження і у цей період підприємство традиційно згадує найцікавіше з нашої історії.

Сучасним мешканцям міст важко уявити, як можна обходитися без води, але ще 158 років тому, вперше підняте питання необхідності централізованого забезпечення міста водою, так і «зависло в повітрі».

Містянам без цієї послуги доводилося сутужно. У «Волынских губернских ведомостях» за 1874 рік є таке зауваження:

«Кому из жителей Житомира не приходилось испытывать неудобства при существующей доставки воды водовозами. Большинству жителей не по карману доставка воды на расстоянии двух и более верст из Тетерева. Приходится довольствоваться водой из бочек водовозов. Кроме того, кому из жителей Житомира не приходилось убеждаться в недостатке воды при тушении пожаров, когда приходилось отправляться з водой за несколько верст или накачивать из колодцев».

В цій же газеті знаходимо статтю «Гігієна води», в якій зазначається, що чудові скелясті береги Тетерева у Житомирі є кладом для пейзажистів, але тортурами для слуг-водоносів.

Відсутність централізованих джерел водопостачання стало однією із причин виникнення у місті епідемій заразних хвороб. Допоки в Житомирі не побудували водопровід, тут раз-по-раз лютували епідемії, забираючи сотні і навіть тисячі життів.

Окрім того, актуальною тоді була проблема санітарного стану річок, у яких за деякими показниками фіксувалися значні перевищення.

Крім санітарної потреби, все гостріше відчувалася небезпека, яку приховували в собі незахищені від пожеж дерев’яні будинки. Раз у раз у місті виникали пожежі, що призводило до значних матеріальних збитків. Саме пожежі знищили дерев’яні будівлі Житомирського замку, і тому сьогодні ми не маємо й натяку на цю унікальну фортифікаційну споруду. Були випадки, коли вогонь знищував цілі квартали, а у 1911 році ще незабезпечена тоді водопроводом Мальованка втратила через це лихо саму… пожежну частину.

Місто потребувало централізованого водопостачання. Воно стукало у двері різними проєктами, але щоразу та чи інша причина не дозволяла намірам здійснитися.

Нарешті у 1893 році світ проєкт на розгляд міської управи подало київське технічне бюро «Сотрудник», який був ухвалений міською управою 27-28 квітня 1894 року. Цей день можна вважати реальною датою початку історії водопроводу Житомира. Через 4 роки, у 1898 році, по першим водопровідним магістралям, довжина яких сягала 2,34 км, до домоволодінь містян вода потрапляла вже через крани.

Найзаможніші житомиряни мали можливість провести водопровід додому, хоча це й коштувало дорого. Цікаво, що міська управа забороняла приватним власникам будинків, до яких проведено водопровід, продавати воду іншим особам. Ця заборона була спрямована на забезпечення конкурентоздатності водопроводу і його успішної діяльності.

Початкова потужність житомирського водопроводу складала 500 кубометрів води на добу. Такої кількості води сучасному місту вистачило б усього на кілька хвилин.

Через 125 років розвитку і зростання КП «Житомирводоканал» постачає близько 50 000 м3 води мешканцям Житомира та жителям 15 прилеглих до міста сіл. Підприємство обслуговує 528 км водопровідних магістралей та 259 км каналізаційних мереж, очищає 40 мільйонів літрів стічних вод на добу.

Сьогодні на водоканалі функціонує 35 відділів, у яких працюють 705 працівників.

за матеріалами КП "Житомирводоканал"