Дивовижний і неповторний світ підземного Житомира: краєзнавці здивували новими фактами

Краєзнавці знову подорожують підземним світом Житомира.

Про це розповідає Олександр Тарабукін, старший науковий співробітник відділу досліджень Житомирського обласного краєзнавчого музею.

Цього разу нова точка на мапі старого міста. Завдяки старанням нашого знаного краєзнавця С. Собчука із дозволу і сприяння духовної особи – настоятеля Бернарда, дослідники за участю автора, В. Фріза, С. Дехтяренка, та Д. Шміло, отримали можливість заглибитися до підземель однієї надзвичайно цікавої старовинної будівлі (Рис. 1).

Їх обстеження з деякими перервами тривало упродовж 13-29 січня 2024 р. Під час робіт було оглянуто підземелля, отримані дані про топографію, планову структуру, конструктивні особливості, здійснено також опис об’єкту і його складових, фотофіксацію та складено загальний план (Рис. 2).

Будівля доволі цікава в історичному плані. Фахівці з архітектури, історики та краєзнавці стверджують, що вона з’явилася у цій місцевості в першій половині ХІХ ст. Встановлено також, що її було розміщено на місці більш давньої, яку було зведено із дерева за грамотою короля Польського, великого князя Литовського та великого князя Руського Августа ІІІ на початку 60-х років XVIII ст. Її фундатором, як з’ясувалося, був житомирський староста Ян Каєтан Ілінський. На той час Житомир перебував у складі Речі Посполитої (Рис. 3). Після того, як будівля у 20-х рр. ХІХ ст. згоріла, на її місці звели низку мурованих будівель, у тому числі й ту, де ми проводили дослідження. Її вік, за підрахунками науковців, на сьогодні сягає понад 180 років.

Проходи до підвальної частини одного із будинків у цій місцевості, розташовувалися у двох точках із східної та південної (тильної) сторони. Заглибившись східцям донизу через південний вхід, ми круто повертаємо ліворуч і через двері потрапляємо власне до підземелля – до прямокутного плану видовженої кімнати із напівсферичним склепінням, що нагадує коридор (галерея № І), який тягнеться із південного сходу на північний захід завдовжки 11,01 м, завширшки 2,08-2,40 м і заввишки 2,22-2,76 м (Рис. 4, 1).

На початку, південніше від галереї № І примикає кімната (№ 6) прямокутної форми, завдовжки 3,15 м, завширшки 1,90 м. У східній стінці галереї простежується доволі глибока ніша, яка від стінки галереї тягнеться у північно-східному напрямку.

Галерея № І наприкінці, з лівої сторони, завершується дуже великою нішею із надзвичайно цікавим двоступінчастим арковим склепінням заввишки 1,63 м, завглибшки 0,86-0,88 м, завширшки 1,56 м. Дуже цікавий, поки не зрозумілий архітектурний елемент, який потребує детального вивчення і з’ясування його призначення (Рис. 4, 2).

Далі прохід від коридору ліворуч, через який потрапляємо до дуже довгої галереї, що розгалужується у дві сторони. Галерея ліворуч ( № ІІ), тягнеться від переходу з певним ухилом на південний-схід по діагоналі, завдовжки 11,78-12,17 м, завширшки 1,91-2,07 м, заввишки 2,13-2,33 м, наприкінці звужується і завершується вікном-продухою.

На початку, за проходом, у західному напрямку, ще одна галерея (№ ІІІ), завдовжки 5,07 м, завширшки 1,96-2,11 м, заввишки 2,44 м, яка у північній частині завершується тупиком. І, що цікаво, у верхній частині праворуч бачимо частину замурованої арки. Аналогічна ситуація на протилежній стороні галереї. Теж незрозумілий архітектурний елемент (Рис. 5).

Між галереями №№ І, ІІ і ІІІ кімната-прохід (п1) прямокутної форми, завдовжки 3,54-4,08, завширшки 2,53 м.

Від кімнати-проходу (п-1) розгалуження у три сторони. Ліворуч, довгий коридор (галерея № IV), який тягнеться у північно-західному напрямку, завдовжки 12,67 м, завширшки 1,83-2,01 м, заввишки 2,77 м (Рис. 6, 1). Наприкінці завершується тупиком, але складається враження, що він мав продовження і у цій частині був замурований (Рис. 6, 2). З південної сторони помітна замурована арка, можливо прохід до іншої галереї завширшки 2,11 м (Рис. 6, 3). З північної сторони, у західній і центральній частині галереї спостерігається 4 ніші, дві з яких повністю замуровані.

Розгалуження праворуч (галерея № V), навпроти галереї

№ IV, завдовжки 4,01-4,11 м, завширшки 1,79-1,83 м, заввишки 2,42 м. Завершується тупиком, але можливо, також була замурована і мала продовження під сусідній будинок.

Від кімнати-проходу (п1) і галерей IV та V? у північно-західному напрямку тягнеться довга галерея (№ VI), завдовжки 26,5 м, завширшки 1,97-2,31 м, заввишки до 2,45. Умовно її назвали центральна (Рис. 7). Наприкінці тупикова, можливо, замурована. Ліворуч (західна сторона), на бічній стіні по всій довжині галереї, зафіксовано п’ять ніш, одна глуха, усі інші з вікнами-продухами для вентиляції підземелля.

Праворуч від галереї (східна сторона), починаючи з півночі, розміщені послідовно чотири кімнати (К1, К2, К3, К4) прямокутної і квадратної форми, розмірами 4,33-4,39 х 4,05-5,06 м (Рис. 8, 1-2). В кожній кімнаті по три ніші, у двох (кімнати №№ 2 і 4) з продухами зверху для вентиляції приміщень.

У деяких кімнатах із східної сторони стіна між склепінням і нішами оброблена таким чином, що нагадує будівлі з пірамідальним завершенням (Рис. 8, 3). Кімнати дещо нагадують підземні келії, які могли використовуватися у релігійних цілях. Не виключено, що у певний період часу їх також могли застосовувати для ув’язнення непокірних.

Між кімнатою № 4 та галереєю № V пролягає ще одна галерея (№ VII), завдовжки 7,36 м, завширшки 1,43 м, заввишки 2,68 м. Вона тупикова. Пізніше тут було прилаштовано східці, для входу до підземелля із східної сторони будівлі. У східній частині галереї, на досить значній висоті від рівня долівки, у бічній стіні зверху виявлено вузький прохід, завдовжки 0,67 м, завширшки 0,82 м, заввишки 1,70 м, який вів до кімнати, ймовірно таємної. Вона видовженого прямокутного плану, завдовжки 5,42 м, завширшки 1,34-1,47 м.

Стіни та склепіння галерей, кімнат, проходів та ніш підземелля переважно обмуровані цеглою, а місцями камінням. Цегла за розмірами, фактурою і складу тіста різна. В окремих місцях зустрічаються зразки виготовлені із сирцю, досить довгі

і широкі, нагадують ранню цеглу із келій єзуїтського монастиря, появу яких можна віднести до 2 пол. XVIII – початку ХІХ століття. В багатьох місцях помітні сліди ремонтів різного періоду, що певною мірою спотворили первісний стан об’єкту і його складових, дещо звузили галереї.

Під час огляду стін підземелля в кімнаті № 3, на стіні центральної галереї перед входом праворуч від кімнати № 4

та інших місцях, виявлені графіті у вигляді вирізьблених або видряпаних написів (Рис. Рис. 9-10). Кожний з дослідників міг побачити їх і висловити свої версії щодо походження, змісту і датування. Слід зазначити, що вони, на мій погляд, не давні, але й не сучасні. На стінах, які вирівнювали цеглою, напевно ще радянського періоду, можна побачити клейма виробників, у тому числі й житомирських.

Галереї №№ IV, V, VI наприкінці, напевно, замуровані і мають продовження. Припускаємо, що обстежене підземелля на цьому не завершується, десь мають бути проходи до будівель поруч, які разом становили цільний будівельно-архітектурний комплекс.

"На цьому наші дослідження цього підземелля не завершуються і будуть у скорому часі продовжені. Ще багато належить зробити. Зокрема, вивчення і обміри будівельних матеріалів, пошуки клейм та нових графіті, фотофіксація усіх елементів і складових підземелля, уточнення матеріалів попередніх обстежень, накладення мережі підземелля на схему сучасної забудови цієї місцевості, обстеження сусідніх будівель, вивчення друкованих і архівних джерел тощо.

Наші подорожі підземним світом старого Житомира тривають. Про результати проведених робіт буду повідомляти у наступних публікаціях", - розповідає Олександр Тарабукін.

Старший науковий співробітник

відділу досліджень Житомирського

обласного краєзнавчого музею

О. О. Тарабукін