У Житомирі військовий публічно вибачився перед продавчинею за те, що вдарив її квітами

Днями суспільного розголосу набула історія, як чоловік у формі військовій вдарив продавчиню квітами, які купив у себе.

Мережу обурила поведінка чоловіка, який таким чином заплямував честь всіх тих відважних, мужніх захисників, які нині захищають Україну на передовій. Така поведінка, як більшість написали в коментарях, у соцмережах, м’яко кажучи, негідна.

Житомиряни без труднощів впізнали, що на чоловікові – форма Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова. А, отже, не важко було зрозуміти, що він представляє цей заклад.

Годі й говорити, якого стресу пережила тоді жінка. І сьогодні ця історія все ж отримала завершення. На сторінці ЖВІ опубліковане відео, де цей же самий чоловік привселюдно вибачається перед заплаканою продавчинею.

Як стало відомо з допису, воїн і сам захищав Батьківщину, і втратив сина у цій страшній кровопролитній війні. За його словами, він тоді придбав квіти для своєї хворої жінки. Вони простояли тільки день. А він не стримався і виплеснув весь гнів та злобу на жіночку-продавчиню.

Сам чоловік визнає, що таким діям немає виправдання!

З такими словами він звернувся до громадськості:

«Звісно, це не виправдовує мене. Вдаривши тим букетом жінку, я вчинив негідно.

«Саме тому прошу вибачення у всіх, хто бачив хвилину моєї слабкості, та в жінки, яка потерпіла від моїх дій. Пробачте, будь ласка».

У дописі ЖВІ зазначено, що обидві сторони конфлікту, поспілкувавшись, все ж порозумілися.

Ми зараз розповідаємо цю історію не для того, що когось засуджувати, чи виправдовувати.

Сьогодні вже третій рік точиться повномасштабна війна. А загалом війна в нашій країні – з 2014 року. Про це теж не забуваємо. Авжеж, це не може не позначитись на нас як фізично, так і ментально. Але це й не виправдання для негідних вчинків, звісно. Сьогодні мова, радше, йде про те, як можна бути людяними і увійти в становище, аби залагодити конфлікт і зуміти пробачити одне одному! Перш за все, ми маємо залишаться людьми!

Завершити цю історію хочеться словами видатної Ліни Костенко:

«І якби на те моя воля, написала б я скрізь курсивами:

— Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!».