Дружба змії і черепахи: один з лідерів житомирського “Фронту змін” подався у “Батьківщину”

Кон’юнктурщик, пристосуванець, котигорошко, партійний менеджер. Чимало я наслухалася про депутата Житомирської обласної ради 34-річного Руслана Годованого напередодні інтерв’ю з ним. 19 вересня на черговій сесії облради він раптово став зіркою медіа, перейшовши з фракції “Фронту змін” до фракції ВО “Батьківщина”. І, як з’ясувалося, вже став членом нової, а для нього вже п’ятої партії. Перед тим, як зустрітися з Годованим у каварні, мала розмову з керівником фракції “Фронту змін” Сергієм Сухомлином, який поки тримає оборону і не збирається у партію Юлі. Сергій Іванович знав про цей крок і чомусь (не думаю, що це збіг обставин) слово в слово вжив вислів, який зауважив Руслан у розмові – це купівля квитка на війну (опозиції з владою). До речі, ворогування триває не перший рік між місцевими очільниками “фронтовиків” і “батьківщинців”. І хоч “Фронт змін” прийняв рішення на національному рівні про вливання у лави біло-сердешних, цей процес подекуди відбувається небезболісно.

-Це моє особисте рішення щодо входу у “Батьківщину”, але я не один такий колишній член “Фронту змін” – таких щонайменше сотня в області, - розповідає Руслан. Відповідає на деякі запитання туманно, вдаючись до абстракцій.

-На сайті “Рупор Житомира” була оприлюднена твоя цитата, датована 2008 роком: “Юлия Тимошенко как черная вдова в украинской политике всегда пожирает тех, кто идет с ней на союз. Весь ее политический путь устлан трупами ее бывших политических соратников и опекунов – Лазаренко, Кучмы, Мороза”. І раптом ти стаєш членом партії, яку, за твоїми словами, очолює “чорна вдова”...

-Колись у мене були розмови на підвищених тонах із партнерами по “Батьківщині”, і в Яценюка були проблеми з Тимошенко, це була політична боротьба, це були помилки. І, напевне, те, що хтось сидить у тюрмі, це також помилка, бо ми не змогли змінити країну у 2004 році країну до кінця, як хотіли. Коли я тоді стояв на Майдані, то не думав, що партія Ющенка перетвориться у те, у що перетворилася.

-У що вона перетворилася?

-Революцію робили одні, посади отримали інші, а приймали рішення ті, хто взагалі не мав відношення до того, що відбувається.

-У всіх партіях ти бував не на другорядних ролях, а на керівних. Невже ти не міг бодай якось вплинути на ситуацію?

-Я виступав. Коли мені не подобалося в “Нашій Україні”, я пропонував скинути Ющенка, переобрати голову партії. Але він зробив партію ручною, вбиваючи і власний імідж, і імідж усіх навколо нього. Ми робили все, що могли.

-Не секрет, що всі партії, де ти працював, користувалися послугами твоєї друкарні. І вхід у партію, яка не припиняє свого існування, може бути свідченням фінансового перестрахування.

-На період виборів на спільному підприємстві (з бізнес-партнером Олегом) друкуються практично усі партії, включаючи Партію Регіонів. Може, вони про це не знають, бо це робиться через посередників. І що тут поганого, якщо у мене замовляють? Конкуренція у Житомирі на цьому ринку не велика. Для своїх структур роблю спецціни і це є мій внесок. Безкоштовно я не можу робити, бо я не є мільйонером. І часто відмовляюся від партійних замовлень, якщо це заважає робити реальну роботу чи мушу відмовити великому замовнику.

-Навряд чи ти вдовольнишся роллю пересічного депутата фракції “Батьківщина”.

-Пашинського (голову обласної організації ВО “Батьківщина”) я зняти не можу, - сміється Годований. – Я розглядаю будь-які варіанти, але поки мені нічого не пропонували. Звичайно, я стану членом партійного бюро, тому що я є депутатом обласної ради. Було б нелогічно, якби наших людей не було в керівних органах партії. От якби Годований перейшов у Партію Регіонів і отримав держзамовлення, тоді його можна було б назвати кон’юнктурщиком. Я купив квиток на війну, маючи невеликий бізнес, годуючи свою родину. Небагато сьогодні людей готові іти в опозицію і говорити те, що відбувається у країні. А куди ж іти тоді?

-Наскільки мені відомо, ти хотів іти у політичне об’єднання “Сила людей” (також є інформація і про розмови Годованого з УДАРом).

-“Сила людей” не хотіла перетворюватися у партію. Я не приховую, що допомагав їм, коли розроблялася їхня концепція. Це політичний проект громадських діячів. Я не хочу допустити перемоги Януковича.

-А тобі погано зараз живеться?

-Ммм... (пауза). Мені тяжко сказати, чи погано живеться. Є багато людей, яким живеться краще чи гірше. Я дякую Богові за те, що є. Родина живе у квартирі, яка взята у кредит, їжджу на не супердорогій машині “Тойота Королла”, відпочиваємо в Україні. Живемо більш-менш забезпечено, бо є бізнес (за моєю інформацією, мова ще й про туристичне агентство). Але якби я так само працював у Польщі, то жив би у будинку з басейном, не мав би боргових зобов’язань.

-Але дуже дивно, чому іти у “Батьківщину”, яку перед тим “фронтовики” відверто ганили (мається на увазі історія із виділенням земельних ділянок на сесії Житомирської міської ради, коли люди з “Батьківщини” голосували в унісон з Партією Регіонів).

-Я можу звинувачувати якісь дії.

-А якщо цих дій буде багато, то вийдеш з “Батьківщини”?

-Я тільки увійшов туди, тому ще зарано про це говорити. Я буду завжди казати те, що думаю, що б кому не подобалося. Але це тяжко, коли ти не є членом партії, членом бюро. І якщо у мене будуть реальні факти, що хтось там отримав землю, я не буду мовчати, щоб ніхто не сумнівався. У нас же мета не тільки президентські, а й місцеві вибори. А опозиції, звичайно, класно говорити, критикувати. Критика – це роль опозиції взагалі. А якщо знову не виграти вибори, то знову будемо розповідати 5 років, як має бути? Хотілося б щось робити.

-Чи не здається, що опозиція заграється і нерідко вдає із себе жертву? Можна ж не тільки критикувати, а й робити конкретні справи.

-Є робота просто людини і депутата з повноваженнями. Коли хтось зароблені гроші витрачає на благодійність, майданчики, це забираються кошти з родини. Політика – це як наркотик, бо хочеться ж допомагати людям. І взагалі нас не можна отак жертвами називати. Ми що – можемо й по зубам дати, якщо треба. У нормальному сенсі. Ми не робимо з себе жертв, а пропонуємо альтернативний шлях керування країною.

-Ви ж уже керували.

-Коли мені це кажуть, то я знаю, що був три місяці заступником начальника управління у справах сім’ї, молоді і спорту. Я не витримав тієї системи координат, не був готовий тоді.

-Зараз вже готовий?

-По-перше, я став віком старше, сформувалася команда. Та ж Неля Ковалюк, Володя Михалець, багато інших колег. І Сухомлин багато доброго для міста зробить. Але тоді мене не слухали ні Віра Тимофіївна, ні інші.

-Думаєш, що цього разу буде інакше? Історія має властивість повторюватися.

-Українці дуже добре дружать проти когось, і тяжко живуть разом. Віра Тимофіївна, на мій погляд, була кращим мером, ніж Дебой. На вибори хтось піде (має на увазі міського голови, зокрема). Я не змінив партію, а партія змінила нас. По суті це ті самі люди, ті самі телефони, просто їх більше стало, бо люди пододавалися. У мене навіть більше часу буде, бо я є просто членом партії, а не заступником голови партії.

-Чому довкола твоєї персони стільки негативу?

-Я не читаю коментарі, це проблеми платних тролів. Не хочу ображати людей, які кидаються жовчю у знайомих чи незнайомих людей. Хочеш сказати, що ти розумний, а я не правий, не приховуй своє обличчя. Мені лестить, коли про мене пишуть всякий брєд. Якщо я викликаю якісь емоції, значить я впливаю на якісь процеси. Зупинятися на досягнутому не збираюся, а спробую піти на мажоритарку по Житомиру. Округ поки не буду світити. Є ж партійна дисципліна: партія скаже на округ – піду на округ, у список – піду у список.

-Як ставишся до Пашинського?

-Народний депутат, голова обласної “Батьківщини” та й усе. Мені нема його за що не поважати чи ще щось. Він в опозиції і за це тільки треба його поважати.

-Як відпочиваєш від політики?

-Раз на тиждень граю у футбол з хлопцями. Реально люблю готувати: коли дружина просить, я не проти. Можу м’ясо тушити, борщ зварити. З книжками складніше: світову класику давно не читав. Зараз читаю про Стіва Джобса і “Чому Грузії вдалося”. Я розвиваю свій світогляд як політика, тому сучасна література мені ближча. А історичні романи мені тяжче даються і читаю те, що ближче до професії. Для мене політика – це професія. Якби політика була оплачувана, як в Америці, я б з задоволенням займався тільки цим і приніс би більше користі, ніж бізнесмен.

P.S. Також змінив партійну орієнтацію керівник фракції “Фронту змін” у Житомирській міській раді Володимир Михалець. На запитання, чи подобаються йому усі члени “Батьківщини”, що зважився об’єднатися з ними, відповів: “Подобатися має жінка, а ми йдемо у “Батьківщину” змінювати країну і Житомир”.