У Житомирі живе троє священників-паллотинів

Ярослав Ольшевський вже 20 років працює священиком. Ми приїхали до нього на Мальованку після 11 години, він тільки провів гостей і з радістю запросив нас до будинку.

Отець Ярослав пригощав смачним зеленим чаєм із суницею та шоколадними цукерками. З вікна його кімнати відкривається прекрасний мальованський краєвид, яким священик дуже пишається: ще декілька років тому там було звичайне сміттєзвалище. Силами парафіян сміття було вивезено з району.

Щотижня до Парафії Божого Милосердя на Мальованці приходять до 150 дітей та приблизно 50 молодих людей на катехізацію.

«Є декілька пар, яких я пам’ятаю ще маленькими дітками. У цю суботу я буду вінчати Олену і Олексія, які колись прийшли до мене в дитинстві на катехізацію. Дивився, як зростали, а тепер буду їх шлюбувати…», - ділиться своїми враженнями священик.

Отець Ярослав був настоятелем отців паллотинів в Україні. У Житомирі паллотинів лише троє.

Святий Вікентій Паллотті залишив слова, які є сенсом паллотинського існування. «Ad infi nitam Dei gloriam» - для нескінченної хвали Божої.

«Я народився в Польщі, у 1963 році в східній частині країни..., - згадує отець Ярослав. - З мого села до Бреста – 100 км. Спочатку ходив у школу, а пізніше навчався у технікумі за 200 км від свого дому. Прийшов час – і я вступив у семінарію до отців-паллотинів поблизу Варшави. Навчався там 6 років. У 27 років написав заяву, щоб поїхати до Радянського Союзу.». Доля вибрала для Ярослава Ольшевського Житомир. 5 травня виповнилось 20 років з того часу, як отець Ярослав займається священицькою діяльність. 5 травня 27 років до того він був похрещений у католицькому храмі в рідному селі у Польщі.

«Коли я ще був дияконом у семінарії, то вже думав про те, щоб поїхати служити до Радянського Союзу. Тоді тут було дуже мало священників. Але люди завжди потребують духовного наставника. Я молився про навернення радянських країн до віри...», - ділиться спогадами отець Ярослав.

Коли приїхав до Житомира, то з собою не було навіть карти цього міста. Тільки авто з речами. Спочатку був вікарієм у Кафедральному костелі. Рік був настоятелем у Семінарійному костелі, що на вулиці Театральній. Отець

Коли у серпні 1991 року Україна здобувала свою незалежність, отець Ярослав займався поїздкою молоді до Варшави на паломництво та на зустріч із Папою Римським. Ще зараз він із запалом згадує ті часи і ту подорож, показує нам старі фотографії. «П’ять автобусів їхало тоді до Варшави. Це перша така масова поїздка нашої молоді до Папи. Це був початок серпня, всі ми знаємо, яка тоді була ситуація в країні: нас не хотіли пускати на кордоні, ми не знали, що робити. Йшли у паломництво із табличкою «Житомир. Україна».

200 людей пів року готувались до цієї поїздки. Їхали через Яготин, цей кордон тільки відкрився і черги були на два тижні. Нас не пускали, не давали дороги, міліція супроводжувала автобуси усю дорогу. Але це було хороше паломництво. З того часу почався активний рух молоді в Україні…», - з переживанням згадує отець Ярослав.

«Втім, основна наша робота – це справи духовні…», - підсумовує отець Ярослав. 23 червня 2007 року відбулося освячення землі під будівництво храму на Мальованці. Місце новобудови освятив єпископ Києво-Житомирської дієцезії Ян Пурвінський.

Отець Ярослав сповнений надії, що храм скоро буде побудовано, і він стане прекрасною мальованською святинею.