У Житомирі відбувся вечір пам’яті Василя Горностая

22 березня в Житомирській обласній філармонії ім. С. Ріхтера відбувся вечір пам’яті видатного композитора, педагога Василя Прокоповича Горностая. ЗЦього року композитору виповнилося б 77 років.

 Організаторами заходу стали Житомирський державний інститут культури і мистецтв та Житомирська обласна філармонія.

У концертну програму заходу увійшло 16 художніх номерів. Зокрема, у заході брали участь: виконавці з обласної філармонії, Поліський ансамбль пісні і танцю ім. І. Сльоти «Льонок», вокальний ансамбль ЖДІКІМ під керівництвом Марини Губанової. Чудові номери подарував глядачам лауреат Міжнародних конкурсів козацький аматорський духовий оркестр «Енергія». Твори, що виконувались, були покладені на музику Василя Прокоповича.

На творчому вечері була присутня сім’я Василя Горностая, близькі та родичі, друзі, колеги по роботі.

До глядачів звернувся друг, товариш видатного композитора, народний артист України, професор, директор Житомирського Інституту культури і мистецтв, який став ініціатором створення Вечору пам’яті, Леонід Іванович Данчук:

«Василь Прокопович був чуйною, доброю, порядною, щедрою і щирою людиною. Зараз не вистачає таких людей. Ми знали один одного не один десяток років, допомагали, підтримували один одного».

 Вечір пам’яті відвідало багато учнів Василя Горностая, деякі з них виступили з теплими словами, згадуючи талановитого майстра: Василь Капустін, Оксана Смагула, Петро Гаркуша та інші.

 Учень Василя Прокоповича, диригент козацького духового оркестру «Енергія», Петро Степанович Гаркуша світлими словами згадав пам’ять видатного діяча культури:

«Сьогодні ми приймаєм участь в такому сумному вечері. Василь Горностай був людиною дуже талановитою, веселою, лідером компанії. І завдяки йому я став музикантом. Це була дуже велика людина. Він мене знайшов в селі і два роки я навчався під його наставництвом. Василь Прокопович дав мені путівку в життя».

 Найрідніші люди композитора, сім’я Горностаїв виконали батькову пісню «Колір сльози».

 Дружина Майя Василівна поділилась світлою згадкою про чоловіка:

«Я хочу сказати, що з Василем Прокопивичем ми дружили з дитинства. Він був не такий, як інші. Він навчався грі на баяні, грав навіть вночі. Також грав на гармошці. Ми дружили з ним 3 роки в школі, потім одружилися. Він завжди казав: «Ми будем жити до кінця». У Черняхові він організував духовий оркестр жінок, десь 40 дівчат зі швейної фабрики. Він навіть хлопців переодягнув у дівчат. Він був дуже живою людиною, кожен раз думав, що йому ще придумати. Він був, знаєте, дуже добрий, чесний. Він досягав усього, чого хотів, і все робив сам. Ми прожили 48 років. З них 8 років він лежав хворий, я його доглядала. Всі учні його дуже любили».

 Народився Василь Прокопович 22 березня 1938 р. в с. Великі Мошківці на Житомирщині. Педагог, композитор, з 1993 року - Заслужений діяч мистецтв України. 

 Творчий шлях композитора розпочався з Житомирського музичного училища ім. В. Косенка яке він закінчив в(1961). Згодом навчання в Донецькому музичному педагогічному інституті який закінчив (1969). У 1965-1970 рр., працював педагогом і директором Черняхівської дитячої музичної школи.

Мав збірку своїх пісень, серед яких були пісні на вірші Богачука:

• «Батькова криниця»;
• «Жартували вітри…»;
• «Коли над обрієм далеким»;
• «Я пісням дарую крила».

 Режисером творчого вечору став студент 4 курсу Житомирського державного інституту культури і мистецтв Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Назарій Степанюк, художній керівник заслужений діяч мистецтв України Віталій Юрійович Карпенко.