Рятувальник з Житомирщини про військові злочини рашистів: за 25 років служби такого жахіття не бачив

ДСНС

Начальник 13-ої пожежно-рятувальної частини Малина Євгеній Возний (на знімку) працює у службі надзвичайних ситуацій вже чверть століття. За цей період різного довелося побачити і пережити.

Читайте також: На Житомирщині виявили уламки ще однієї ворожої ракети - поліція документує воєнні злочини рашистів

У пам’яті чоловіка — моторошні аварії, у яких з-під уламків автівок доводилося витягувати понівечені, бездиханні тіла; пожежі, у яких гинули люди, зокрема діти.

Здавалося, чи могло б бути у його роботі щось жахливіше, те, від чого кров холоне у жилах? Виявляється, так. І це жахіття принесла на нашу землю війна з росією.

— Наш підрозділ з першого дня повномасштабного вторгнення рашистів в Україну допомагав людям ліквідовувати наслідки ворожих артилерійських обстрілів та авіаційних ударів по населених пунктах малинської громади, — розповідає Євгеній Возний. — Найважче було у березні. На початку місяця ворог вдарив по центру Малина з літака, знищив військкомат, значних пошкоджень зазнали майже усі будівлі на Соборній площі, зокрема і пожежна частина: у приміщенні повилітали вікна, зірвало покрівлю. У той момент в частині працювали близько тридцяти чоловік, на щастя, усі лишилися живими. Травмувався лише один колега.

Опісля підрозділ під керуванням Євгенія Возного був залучений до ліквідації наслідків обстрілів населених пунктів у напрямку Термахівки, від Малина до Морозівки. Рятувальники, яким довелося розбирати зруйновані будинки, гасити пожежі, витягувати з-під завалів людей, м’яко кажучи, були шоковані жорстокістю та безжальністю ворога, який воював, по суті, не з українськими солдатами, а з мирним населенням, літніми людьми та дітьми, сіючи страх, біль, паніку, забираючи безневинні життя та калічачи людські долі.

— Ворог зруйнував Морозівку на вісімдесят відсотків, — розповідає Євгеній Возний. — Відверто скажу, за 25 років служби я не бачив такого жахіття. Рашисти знищили будинки селян, школу, сільраду, будинок культури. Це при тому, що у селі не стояли військові частини та техніка. Зізнаюся, навіть рятувальників з чималим стажем роботи охопила розгубленість, адже не знали з чого починати порятунок. Треба було витягувати з-під завалів людей, і водночас приборкувати вогонь, адже від влучання ракет у помешкання мирних жителів, спалахнули одразу близько десяти будинків. Полум’я швидко перекидалося від хати до хати. Потрібна була не одна пожежна машина, аби ліквідувати вогняну стихію. Та й дорога до Морозівки була для нас справжнім випробуванням: уся розбита, у вирвах.

Навряд чи колись нашим рятувальникам вдасться вирвати з пам’яті і цьогорічне восьме березня, коли ворог з неба цілив по Малинщині 500-кілограмовими авіаційними бомбами.

— Жахіття, яке залишилося після бомбардування, — нелегке емоційне випробування навіть для тих, хто всього бачив, — говорить Возний. — Важко було сприймати дійсність, серце стискалося від люті і болю, адже від ворожого влучання загинула родина, де виховувалися троє дітей. Того моторошного вечора від авіанальоту на сусідній вулиці в Юрівці загинула ще одна людина, тіло якої ми знайшли вже наступного дня.

Пошуки були тривалими й складними, адже від сільського будинку, що став ціллю ворога, не залишилося навіть стін, лише глибоченна вирва посеред двору. До того ж рятувальникам довелося розбирати завали у пізній час, практично в суцільній темряві.

— Ворожий літак саме відлетів, проте ще довго завивали сирени, — пригадує Євгеній Возний. — Ми підсвічували місця влучення бомб, проте не знали, чи можна було вмикати прожектора, адже російський літак міг повернутися будь-якої миті, побачивши ціль. Тож працювали, як кажуть, на свій страх і ризик.

Сьогодні ніхто не може сказати, коли закінчиться війна, скінчиться лік стражданням і втратам, коли сирени перестануть будити людей серед ночі і виганяти їх із рідних домівок у підвали та погреби. Однак наші рятувальники точно знають, що продовжуватимуть стояти на варті і нести нелегку службу, покликання якої — порятунок людей.

Джерело: Малинські новини

Читайте також: У Житомирі працівники водоканалу виявили унікальну знахідку — дерев’яний трубопровід початку ХХ століття протяжністю близько 300 м

Підписуйтесь на нас у соціальних мережах, ще більше оперативної інформації тут: